Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але лиха не залишають його: зруйнований рідний будинок, від фашистської

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Доля людини - "Тема людської долі в одному з добутків російської літератури."

"Тема людської долі в одному з добутків російської літератури."

Тема людської долі в одному з добутків російської літератури.

Ім'я М. А.Шолохова відомо всьому людству. Його видатної ролі у світовій літературі XX століття не можуть

Заперечувати навіть супротивники соціалізму. Добутку Шолохова вподібнюються епохальним фрескам. Проникливість таке

Визначення таланта Шолохова, умінь. Під час Великої Вітчизняної війни перед письменником устало завдання: разити своїм

Повним пекучої ненависті словом ворога, зміцнювати любов до Батьківщини в радянських людей. Провесною 1946р., тобто в першу

Післявоєнну весну, зустрів випадково Шолохов на дорозі невідомої людини й почув його розповідь-сповідь. Десять років

Виношував письменник задум добутку, події йшли в минуле, а потреба висловитися все збільшувалася. І от в

1956 року за кілька днів була завершена розповідь-епопея "Доля людини". Це розповідь про великі страждання й великої

Стійкості простої радянської людини. У головному герої Андрію Соколові з любов'ю втілені риси російського характеру,

Збагачені радянським

Способом життя: стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства, що злилося з почуттям радянського

Патріотизму, з великою чуйністю на чуже лихо, з почуттям колективної спайки.

Розповідь складається із трьох частин: авторської експозиції, оповідання героя й авторської кінцівки.

В експозиції автор спокійно розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з

Головним героєм, Андрієм Соколовим, ока якого, "немов присипані попелом, наповнені неизбывной смертної

Тугою". Він згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він "згорбився", поклав на коліна більші, темні

Руки. Все це змушує нас відчути, що ми довідаємося про важкий, а може бути, і про трагічну долю. І

Дійсно, доля Соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що, здається, неможливо людині

Винести все це й не зломитися, не впасти духом. Не випадково тому ця людина взята й показаний у граничній напрузі

Щиросердечних сил. Перед нами проходить все життя героя. Він - ровесник століття. З дитинства довідався, почім "фунт лихий", в

Громадянську війну боровся проти ворогів Радянської влади. Потім він їде з рідного воронезького села на Кубань.

Вертається додому, працював теслею слюсарем, шофером, созд!

Червоний улюблену родину. Війна зламала всі надії й мрії. Він іде на фронт. З початку війни, з

Перших її місяців він був двічі поранений, контужений, і нарешті, найстрашніше потрапив у полон. Героєві довелося випробувати

Нелюдські фізичні й щиросердечні борошна, тяготи, роздирання. Два роки випробовував Соколов жахи фашистського полону. При

Цьому він умудрився зберегти активність позиції. Він намагається бігти, але невдало, розправляється з боягузом, зрадником,

Який готовий, рятуючи свою шкіру, видати командира. З великою наочністю почуття власного достоїнства, величезна

Сила духу й витримка розкрилися в

Моральному двобої Соколова з Мюллером. Змучений, виснажений, знесилений в'язень готовий зустріти смерть із таким

Мужністю й витримкою, що це вражає навіть людський вигляд, що втратив, коменданта концтабору. Андрію все-таки вдається

Бігти, він знову стає солдатом. Але лиха не залишають його: зруйнований рідний будинок, від фашистської бомби загинули дружина й

Дочка. Одним словом живе тепер

Соколів - надією на зустріч із сином. І зустріч ця відбулася. Востаннє коштує герой у могили сина, що загинув в

Останні дні війни. Здавалося б, усе кінчено, однак життя "спотворила" людини, але не змогла зломити й убити в ньому

Живу душу. Післявоєнна доля Соколова нелегка, але він непохитно й мужньо переборює своє горе, самітність,

Незважаючи на те, що його душа повна постійним відчуттям горя. Ця внутрішня трагедія вимагає

Великої напруги сил і волі героя. Соколів веде безперервну боротьбу із собою й виходить із її переможцем, він дає

Радість маленькій людині, усиновляючи такого ж, як він, сироту, Ванюшу, хлопчиська з "світлими, як небушко,

Очами". Знайдено сенс життя, переможене горе, тріумфує життя. "І хотілося б думати, - пише Шолохов, - що цей

Російська людина, людина непохитної волі, выдюжит, і біля батьківського плеча виросте той, котрий, повзрослев,

Зможе все витримати, усе перебороти на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина".

Глибокою, світлою вірою в людину проникнуть розповідь Шолохова. При цьому заголовок його символічно, тому що це не

Просто доля солдата Андрія Соколова, але це розповідь про долю людини, про народну долю. Письменник усвідомить себе

Зобов'язаним повідати миру сувору правду про те, якою величезною ціною оплатив радянський народ право людства на

Майбутнє. Всім цим обумовлена видатна роль цієї невеликої розповіді. "Якщо ви дійсно хочете зрозуміти, чому

Радянська Росія здобула велику перемогу в другій світовій війні, подивитеся цей фільм", - писала одна англійська

Газета про фільм "Доля людини", а значить і об самому розповідь.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить