Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Обоє вони запозичили у своєї епохи тільки верхнє драпірування, і це драпірування

Random Images

Твір: Тургенєв. И.С. - Батьки й діти - "Базарів і його мнимих однодумців (По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»)."

"Базарів і його мнимих однодумців (По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»)."

Базарів і його мнимих однодумців (По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»).

Роман «Батьки й діти» - вершина художньої творчості Тургенєва. Він був одним з перших російських літераторів, що усвідомили «необхідність свідомо-героїчних натур для того, щоб справа просунулася вперед», і художньо, що відтворила ці натури, в образі різночинця - демократа Євгенія Базарова. Це, людина сильний по розуму й характеру, становить центр усього роману. Тургенєв наділив Базарова зовні не дуже привабливими рисами: «довга й худа особа із широким чолом, його темно-біляві волосся, довг і густі, не приховували великих опуклостей просторого черепа», автор із замилуванням писав, що «весь його вигляд світився розумом, духовною силою».

Базарів відрізнявся чудовим розумом, у нього сильний аналітичний і критичний розум, трохи сухій і холодний, не далекий іронії й скептицизму. Якщо не у всіх сферах, те, принаймні, в області ідей, ідеалів, суспільних прагнень такий розум завжди охоронить людину від вузькості, однобічності, фанатизму, не дозволить йому стати рабом ідеї, мономаном.

У відносинах Базарова до простого народу треба помітити насамперед відсутність усякої вычурности й усякої насолоди. Народу це подобається, і тому Базарова любить прислуга, люблять дітлахи, незважаючи на те, що він з ними не миндальничает і не піддобрює їх ні грошима, на пряниками. У мужиків лежить серце до Базарову, тому що вони бачать у ньому простої й розумної людини, але в той же час ця людина для них чужий, тому що він не знає їхнього побуту, їхніх потреб, їхніх надій і побоювань, їхніх понять, вірувань і забобонів.

Базарів - людин внутрішньо вільний, і саме цю внутрішню волю він так ревниво оберігає, і заради її він так повстає проти почуття до Одинцової. Але, однак, Базарів - яким ми його бачимо протягом усього роману - це вчинки, всього його слова, серйозн або жартівливі, - однаково є справжнім вираженням його особистості.

Базарів - нігіліст, отрицатель, руйнівник. У своєму запереченні він не зупиняється ні перед чим. Але те, що перевірено досвідом, практикою життя, того Базарів не заперечує. Так, він твердо переконаний, що праця - основа життя й покликання людини, що хімія - корисна наука, що головне у світогляді людини - це естественнонаучный підхід до всього. Базарів зовсім не припускає обмежити своє життя чистим емпіризмом, не натхненим ніякою метою. Він говорить, що готовить себе до того, щоб робити «багато справ», але які це справи й до чого конкретному прагне Базарів - залишається неясним. Він і сам про це не думає, час не прийшов. «У теперішній час корисніше всього заперечувати - ми заперечуємо», - говорить Базарів.

Головний герой один виражає нові суспільні сили, інші персонажі - або вороги його, або неварті наслідувачі. ДО «мнимого» послідовникам Базарова ставляться Ситників і Кукшина. Ці особистості представляють чудово виконану карикатуру «безмозкого прогресиста й по-російському эманципированной жінки». Назвати Ситникова й Кукшину породженням часу було б у високому ступені безглуздо. Обоє вони запозичили у своєї епохи тільки верхнє драпірування, і це драпірування все-таки найкраще іншого їхнього розумового надбання. Ситників і Кукшина завжди залишаться смішними особистостями. Зі зневажливою іронією ставиться Базарів до Ситникову; його купецького разухабистость так само противна йому, як і неохайність «емансипе» Кукшиной.

Базарів, за запрошенням Ситникова, заходить до Кукшиной з метою подивитися людей, снідає, п'є шампанське, не обертає ніякої уваги на зусилля Ситникова блиснути сміливістю думки й на зусилля Кукшиной викликати його на розумну розмову й, нарешті, іде, навіть не попрощавшись із господаркою.

«Ситників підхопився слідом за ними.

- Ну що, ну що? - запитував він, подобострастно забігаючи те праворуч, те ліворуч. - Адже я говорив вам: чудова особистість. От яких би нам жінок побільше! Вона у своєму роді високо моральне явище!

- - А цей заклад твого батька - теж моральне явище? - промовив Базарів, тикнувши пальцем на шинок, повз якого вони в це мгновенье проходили.

- Ситників знову засміявся з вереском. Він дуже соромився свого походження й не знав, чи почувати йому себе влещеним або скривдженим від несподіваного цокання Базарова!.

Таких як Ситників незліченна безліч, які можуть легко й вигідно нахапатися чужих фраз, зіпсувати чужу думку й нарядитися прогресистом. Щирих прогресистів, тобто людей дійсно розумних, утворених і сумлінних - небагато, чималих і розвинених жінок - ще того менше, але зате багато підлабузників, які лізуть у передові люди, тішаться прогресіями фразами, як модною вещицею, або драпіруються в них, щоб прикрити свої підлі делишки.

На тлі Ситникова й Кукшиной різкіше і яскравіше відтискуються ті або інші риси особистості Базарова, підкреслюються його перевагу, розум, щиросердечна сила, які свідчать про його самітність у середовищі повітових аристократів. Від них він відрізняється своєї героичностью, упевненістю у своїх силах, у своїй правоті «нігілізму», міццю аналізу й суспільного темпераменту, неприборкністю протесту. Кінець Базарова трагичен, він умирає самотні, не залишаючи послідовників.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить