Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Так що ж, зло може бути корисним? Це складний

Random Images

Твір: Булгаков. М.А. - Майстер і Маргарита - "Філософська проблематика в одному з добутків російської літератури двадцятого століття Блок 32 номер 6 (Філософські роздуми про добро й зло в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)."

"Філософська проблематика в одному з добутків російської літератури двадцятого століття Блок 32 номер 6 (Філософські роздуми про добро й зло в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)."

Філософська проблематика в одному з добутків російської літератури двадцятого століття Блок 32 номер 6

(Філософські роздуми про добро й зло в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”).

Тема добра й зла є однієї з найбільш важливих у романі. Булгаков уважає, що зло завжди врівноважує добро. Розповсюджувачами зла на землі є люди, якими рухає спрага влади, багатства, заздрість, боягузтво й страх. Ці почуття є провідниками зла.

Головним випробуванням зла в романі є Воланд зі своєї звитої (Коровьевым, Бегемотом, Азазелло). Воланд - князь тьми, сатана, але для москвичів він іноземець, професор чорної магії. Випробовуючи людей в умовах нової радянської дійсності, Воланд доходить висновку, що люди, як і колись, жадібні й заздрі (про це свідчить фокус, проведений звитої Воланда у вар'єте, коли на сцену посипалися гроші, усе за ними кинулися, а через якийсь час вони перетворилися в прозорі папірці). Носій зла потрібний для того, щоб виявляти пороки людства.

Так що ж, зло може бути корисним? Це складне філософське питання, на який намагалися відповісти багато філософів. Ближче всього Воланд коштує до Мефистофелю з “Фауста” Ґете. Можна помітити їхню зовнішню подібність: “...Правий (око) із золотою искрою на дні, що свердлить кожного до дна душі, і лівий - порожній чорний, неначебто вузьке голкове вухо, як вихід у бездонний колодязь усякої тьми й тіней. Особа Воланда було скошено на сторону, правий кут рота відтягнуть донизу, на високому облисілому чолі були проручны глибокі паралельні гострим бровам зморшки...”

“Я частина тої сили, що вічно хоче зла й вічно робить благо”- цю самохарактеристику героя Ґете Булгаков взяв як епіграф до роману.

Зберігши за Воландом зовнішня подібність із Мефистофелем, Булгаков наділяє його протилежними функціями, покладаючи на нього місію справедливого воздания людині після його смерті, тобто судна й винесення вироку.

Але не слід робити з Воланда борця за справедливість. Люди насамперед самі несуть в у собі своє покарання(Так Понтій Пілат страждає, мучається каяттями совісті - це його покарання. Він викупає свій злочин і тому йому дістається “світло”). Так, Воланд робить усе, що личить сатані. Але він не всесильний, тому не доторкається до тих людям, у яких чиста совість, які несуть у собі добро. Добре йому непідвласно. Те одна з основних думок роману.

Иешуа в романі є носієм “світла”. У романі він асоціюється із Христом. І дійсно, у них багато загального: віра у всеперемагаючу силу добра, у те, що настане час, коли людство перейде в царство істини й справедливості. Але Булгаков навмисно відходить і від історичної, і від євангельської версій. У нього Иешуа не бог, а насамперед людина, нікому не заподіяв зла ні думкою, ні вчинком. Він бачить краще, що порию заховано в людині, вона вірить у силу добра й добру природу людини. В образі Иешуа втілена традиційна християнська ідея про милосердя. Перед особою смерті Иешуа залишився вірний своїм переконанням, він вибирає смерть, у підсумку заслуговує “світло”.

Отже, у романі перед нами з'являється Воланд і Иешуа. Як вони ставляться до духовних можливостей людини? ( У Ґете Бог і Мефистофель теж ведуть суперечку про це. Бог упевнений у позитивному результаті випробування, тому що Фауст його раб ( тобто раб доброго, піднесеного, людяного) Мефистофель же переконаний, що саме матеріальне здатно знищити людини, знищити в ньому духовний початок.). Воланд уважає, що вся історія людства - історія злочинів. Для Иешуа людина по своїй природі добра (“злих людей на світі ні”),, тільки соціальні умови спотворюють людей.

І зло, і добро, затверджує Булгаков, рівною мірою існують у світі, але вони породжені пржде всього самими людьми. Булгаков уважає, що кожна людина повинен бути вільним у своєму виборі.

Говорячи про добро й зло, не можна не згадати про Майстра. Майстер занурений у творчість і зовсім не думає про користь, вона пише роман скоріше навіть для себе. Але, зштовхнувшись із миром літераторів, що зайнятий усім, чим завгодно, але тільки не творчістю, не витримав цькування й зненавидів свій роман. Це викреслило майстра з життя, він престав боротися за свій роман. Відмова від творчості виявився згубним для нього. Його пристановищем стала клініка для душевнохворих - тільки там він може знайти спокій, якого його позбавили “добрі люди”. Майстер прагне до світла, прагне до добра. Але він відмовився від боротьби за свій роман, виявив малодушність, тому йому відмовлене в “світлі”. Зустріч Майстра з Воландом відбувається тільки завдяки Маргариті, а рятування від страждань - завдяки заступництву Иешуа. Без прохання “світла” обретшие один одного закохані були б залишені на землі, у їхньому таємному притулку. Невідомо, як би зложилася їхня доля. Герої заслужили спокій.

Таким чином, втручання вищих сил не приводить до зміни самого життя, вона лише прискорює перебіг подій.

Добро виховує й звеличує людину, зло й байдужість псують його. Потрібно вірити в людей, у свої сили, у силу добра, тоді відкриється істина.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить