Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Найменше зволікання - і французи форсують ріку. І от ескадрон

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Різне - " ЯК МАЛЮЄ ЛЕВ ТОЛСТОЇ ШТАБНИХ ОФІЦЕРІВ"

" ЯК МАЛЮЄ ЛЕВ ТОЛСТОЇ ШТАБНИХ ОФІЦЕРІВ"

ЯК МАЛЮЄ ЛЕВ ТОЛСТОЇ

ШТАБНИХ ОФІЦЕРІВ

Серед героїв роману Толстого "Війна й мир" чимале місце

займають штабні офіцери російської армії 1805-1807 гг.

Що пов'язане з поняттям штабу армії? Це мозок, серце, ру-

ководящий центр армії! Штабні офіцери повинні бути людьми розум-

ными, хоробрими, далекоглядними, що вміють приймати швидкі й

правильні рішення, безкорисливо відданими Батьківщині, що вміють

вести армію до перемоги й у той же час зберегти неї сили

Як зразок такого штабного офіцера блискуче показаний

Товстим Андрій Болконский. Його дуже високо цінував полководець

Кутузов: "Ваш син,- писав він батькові Болконского,- надію подає

бути офіцером, з ряду вихідної по своїх заняттях, твердості

і ретельності. Я вважаю себе щасливим, маючи під рукою

такого підлеглого".

Але фігура Андрія Болконского не типова для штабних офи-

церов. Це явище одиночне. Недарма він разочаровывается в

своїх товаришах по штабі й уже в 1812 році бере участь у війні

бойовим офіцером

Якими ж малює Толстой більшість штабних офіцерів? Він

описує їх ( Несвицкого й Жеркова) у глибоко психологічному

плані. Читач розуміє, що за зовнішньою холеностью й знатним

походженням ховається душа вбогих людей, нерозумних і недалеві-

ких. Вони думають насамперед про свою кар'єру, нагороди, про те,

як вислужитися перед начальством

Для підтвердження сказаного звернемося безпосередньо до

сторінкам роману. Протиставляючи князя Андрія штабним карь-

еристам, письменник змушує читача задуматися, у чиї руки

була довірена доля армії. Впечатляюще описана сцена зустрічі

штабних офіцерів з австрійським генералом Маком, що потерпів

поразка під Ульмом. Для Болконского ясно, що тепер "поло-

провина компанії програна". А як поставилися до цього нещастя

Несвицкий і Жерков? Вони не знайшли нічого кращого, як тільки

нерозумно посміятися над поразкою своїх же союзників. І тут

Товстої вкладає свої думки, повні достоїнства й гніву, в

вуста князя Андрія: " Так ти зрозумій, що ми - або офіцери, кото-

рые служимо цареві й батьківщині й радуємося загальному успіху й печа-

лимся про загальну невдачу, або ми лакеї, яким справи немає до

панської справи. Сорок тисяч чоловік загинуло, і союзна нам

армія знищена, а ви можете при цьому жартувати".

Але, може бути, більш вигідно показують себе Несвицкий і

Жерков у бойовій обстановці? Звернемося до сцени в мосту через

ріку Энс. Щоб відрізати ворога від російських військ, треба б-

ло підірвати міст. Цю операцію необхідно було здійснити як

можна швидше, щоб уникнути більших втрат. Князь Багратіон

доручив Несвицкому передати розпорядження підірвати міст, але той

по своєму легкодумству не зумів толково передати, хто повинен

це зробити. Було загублено багато часу. У результаті загрожувала

загибель цілому ескадрону. Найменше зволікання - і французи

форсують ріку. І от ескадрон Денисова, ризикуючи життям, прово-

дит небезпечну операцію вибуху. "Запалять або не запалять міст? Хто

колись? Вони добіжать і запалять міст, або французи під'їдуть на

картечний постріл і переб'ють їх? Це питання із завмиранням

серця мимоволі задавав собі кожний з великої кількості

військ, які стояли над мостом..." А що думають і як ведуть

себе люди, з вини яких ризикує цілий ескадрон хоробрих?

"Ох! дістанеться гусарам! - говорив Несвицкий. - Не далі кар-

течного пострілу тепер".

- Дарма він так багато людей повів,- сказав свитский

офіцер. І справді,- сказав Несвицкий.- Отут би двох молодий-

цев послати, однаково би.

- Ах, ваш сіятельство,- втрутився Жерков, не спускаючи око

с гусар, але всі своею наївного манерою, через яку не можна

було догадатися, чи серйозно, що він говорить, чи ні. Ах,...

як ви судите! Двох чоловік послати, а нам-те хто ж Володимира

с бантом дасть? А так-те хоч і поколобродять, так можна ескадрон

представити й самому бантик одержати

Хто перед нами? Кар'єристи найчистішої води!

Якщо князь Андрій навіть у запалі проявляє шляхетність по

відношенню до жінки й рятує її, те ні Жеркова, ні Несвицкого

зовсім не цікавить така "дріб'язок", як людське життя

Не забуває своїх героїв Толстої й перед Шенграбенским

боєм. Якщо Болконский просить дозволу Кутузова залишитися

у загоні Багратіона, щоб брати участь у самому гарячому бої, те

Несвицкий готується до відступу в тил. І, сіючи від удовольст-

вия, повідомляє, що "так перев'ючив собі всі,... що потрібно...

на двох коней, що хоч через Богемские гори втікати".

Від художнього прийому протиставлення героїв писа-

тель не відмовляється до кінця. Якими різними ми бачимо князя

Андрія й Жеркова в бої під Шенграбеном! "Багратіон послав Жер-

кова до генерала лівого флангу з наказом негайно отсту-

пать. Жерков жваво, не віднімаючи руки від кашкета, торкнув коня

і поскакав. Але ледь тільки він від'їхав від Багратіона, як сили

змінили йому. На нього знайшов непереборний страх, і він не міг

їхати туди, де було небезпечно. Під'їхавши до військ лівого флангу,

він поїхав не вперед, де була стрілянина, а став відшукувати ге-

нерала й начальників там, де їх не могло бути, і тому не

передав наказу". А Болконский? "Через мінуту приїхав адъ-

ютант із тим же наказом. Це був князь Андрій... Одне ядро

за іншим пролітало над ним, у той час як він під'їжджав, і він

відчув, як нервове тремтіння пробігло по його спині. Але

одна думка про те, що він боїться, знову підняла його. "Я не можу

боятися",- подумав він і повільно зліз із коня між знаряддя-

мі... Він вирішив, що при собі зніме знаряддя з позиції про відведе

їх".

До батареї Тушина Жерков злякався доїхати, а на офіцерському

вечері він сміло й безсоромно глузував з дивного геро-

їм, але смішною й боязкою людиною - капітаном Тушиним. Не

знаючи, як мужньо діяла батарея, Багратіон лаяв ка-

питана за те, що той залишив знаряддя. Ніхто з офіцерів не на-

ішов у собі сміливості сказати, що батарея Тушина була без прик-

рытия. І тільки князь Андрій обурився цими безладдями в

російської армії й невмінням цінувати щирих героїв. Звертаючись до

Багратіонові, він сказав: "Ваш сіятельство... Я був там і знайшов

дві третини людей і коней перебитими, два знаряддя исковерканны-

мі й прикриття ніякого". І продовжував: "И коли, ваше ця-

тельство, дозволите мені висловити моя думка, то успіхом дня

ми зобов'язані найбільше дії цієї батареї й геройської стій-

кістки капітана Тушина з його ротою".

Товстої відзначає, що такі умнейшие полководці, як Ку-

тузів і Багратіон, відмінно знали ціну штабним офіцерам. Багра-

тион уважав їх "франтиками, що посилаються для одержання хрести-

ка". Кутузов відразу виділяє серед цих "франтиків" князя Анд-

рея Болконского. Чому ж ні Кутузов, ні Багратіон не хочуть

змінити склад штабу? Це, мабуть, уже не в їхньому волі. Дуже

часто люди висувалися не по розуму й заслугам, а по протекції

впливових осіб. У тім-те й значення великого російського писате-

ля, що він зумів показати, хто щирий герой, а хто карь-

ерист, що спостерігає за боєм здалеку. Все життя Толстої боровся

за те, щоб в армії були гуманні порядки, щоб цінували

простих солдатів і офіцерів.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить