Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Між Платоном Каратаевым і Безуховим - стіна, визнана Пьером. Але в родині

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - "Шлях Пьера Безухова на щастя."

"Шлях Пьера Безухова на щастя."

Шлях Пьера Безухова ксчастью.

Щоб жити чесно, треба рватися,

плутатися, битися, помилятися, начи-

нать і кидати, і знову починати

і знову кидати, і вічно бороти-

ся й втрачати. А спокій-ду-

шевная підлість

Л. Н.Толстой

Життя великого письменника Л. Н.Толстого з- стояла з моральних шукань. Все життя він повторював ту саму молитву:"Госпо- ди! Навчи мене жити!" Романи свідок- ствуют про нескінченну щиросердечну боротьбу пі- сателя. Задумавши писати роман про декабрис- ті, що вернулись із посилання, він зрозумів, що для розкриття внутрішнього миру героїв йому треба повернутися на кілька років на- зад і зануритися в суспільство 1812 року. Але робота з історичними книгами й архіву- мі змусила його повернутися до 1805 року. Головним завданням Толстого було розкриття внутрішнього життя героїв."Люди, як ре- ки...",-говорив він, підкреслюючи цим сра- внением неосяжність, складність челове- ческой душі, мінливість і безперервний розвиток внутрішнього життя. Духовна кра- стільника улюблених героїв Лева Миколайовича проявляється в безперервній внутрішній боротьбі думок і почуттів, у безустанні по- позовах сенсу життя, у мріях про діяльно- сти для користі народу. На Пьера, якого він задумав як декабриста, Толстой потра- тил кращі фарби душі своєї. Безухов шукає відповідь на питання, поставлений перед ним епохою 60-х років:що робити? Чому присвятити життя? "Він так всіма силами душі своєї завжди шукав одного:бути цілком гарним",-ці слова Пьера, сказані про Андрія Болкон- ском, ставляться й до самому Пьеру. Уперше зустрічаючись із ним у салоні Шерер, ми чув- ствуем, що цей незграбний молодий чоло- вік, як сторонній предмет, не у своєму середовищі, виглядає досить безглуздо. Він занадто ис- кренен і природний, щоб приховувати свої почуття за непроникною маскою й сдер- живати емоції. Він не захищений від помилок і, як багато молодих людей того часу, в- схищаются Наполеоном. А захищаючи перед затятими монархістами ідеї французької ре- волюции, він заходить так далеко, що зовсім уже не вписується в це зарозуміле, що презирливо ставляться до всього загальз- тво, і Ганна Шерер змушена впхнути Пье- ра в потрібні рамки. У відмінності від нього Ан- дрей Болконский уже утомився від усього й прагне на війну, сподіваючись знайти там застосування собі й зробити подвиг, до- бути славу собі, а,отже, і оте- честву. Зі стримано презирливої улыб- який проходжується він між опостылившими йому людьми, лише зустрівши Пьера, він стано- вится небагато тепліше й доброжелательнее. Почуваючи себе досить незатишно в салоні Ганни Шерер, Пьер витрачає свої сили на раз- гул у компанії Долохова й Курагина, де "золота молодь"веселиться, як їй угод- але, доходячи до нерозсудливості. Описуючи раз- потяга молодих людей, Толстой мимоволі порівнює їх із приміщенням, у якому вони збираються. Спочатку цей зал, освітлений багатими люстрами, блискає своєї изыс- канностью, білизною й багатством. Столи, покриті білими, накрохмаленими скатер- тями, ломляться під вагою акуратно, строго симетрично розставленої сереб- ряной посуду. З иголочки одягнені молоді люди розсідаються за столи. Але через півгодини кімната в щось, дуже схоже на хлів. Молоді люди, відкинувши всі пристойності, + п'ють вино, закушуючи його жирним м'ясом, сперечаються, ставлять об заставу. Сам Долохов, пос- порив, що вип'є пляшку вина, коштуючи на карнизі, уже виграв суперечку й прийнявся за нову розвагу. Але коли Пьер вирішив випробувати себе, його зупинили й успокои- чи. Цим письменник хотів підкреслити, що Пьера любили й поважали... Парубок метається, помиляється, совер- шает одну з найстрашніших помилок - свя- зывает своє життя з Элен. Воспользовав- шись його дитячій безпорадністю у вопро- сах шлюбу, його женили на холодної Элен. Але шукає щастя в подружнім житті й не знаходить його. Пошуки правди приводять його в масонську ложу. Пьеру здається, що в ма- сонстве він знайшов втілення своїх идеа- лов. Думка про вдосконалювання миру й са- мого себе охоплює його. Ідеї братерства, рівності й любові найбільше привлека- ют парубка в масонстві. Він хо- чіт діяти, приносити користь людям. Насамперед він вирішує полегшити доля кріпаків. Але святенництво й лицемірство про- никнули й у середовище масонства. Немає й особистого щастя. У житті його наступає смуга ра- зочарований в особистому щасті, у суспільстві- нных ідеалах. І знову помилки... Намагаючись знайти своє місце, він їде на Бо- родино й волею случаючи виявляється на са- мом головному й небезпечному редуті. Пьер радий будь-якій роботі:тягати ящики, допомагати ра- неным. Виглядає він дуже безглуздо, але симпа- тии солдат все-таки звернені до нього. Вид бойні приводить його в жах:"Ні, тепер вони залишать це, тепер вони жахнуться того, що вони зробили!" Всім своїм видом і щиросердечним сум'яттям виражає Пьер всю антигуманну сутність війни. Залишившись у Москві, він знову зіштовхується з жахами війни. Тоді Пьер вирішує вбити Наполеона, бачачи в цьому своє призначення. Але поні- томить незабаром, що Наполеон недоступне й убити його неможливо. Рятуючи дівчинку з вогню пожежі, Пьер попадає в полон, де пы- тается зрозуміти цих людей, які звик- чи спати в пилу, віддавати останнє, не залишаючи собі самого потрібного. Духовні й фізичні страждання навчили Пьера це- нитка життя й маленькі її радості. Встре- ча із Платоном Каратаевым, що перед- ставляет собою узагальнений селянський образ, багато в чому міняє відношення Пьера до життя. Платон змінює свідомість Пьера своєю народною мудрістю, дає йому возмо- жность зрозуміти інше світовідчування, не осно- ванне на злій владі й жорстокості. Те, що говорить Каратаев, узагальнено, як особливий дух правди й краси. Любов Наташи походить на нагороду Пьеру за всі позбавлення й щиросердечні мучення. Ната- ша, немов ангел, входить у його життя, оза- ряя її теплим, ласкавим світлом. Нарешті Пьер знайшов своє щастя в сімейної жиз- ні. Але шукання його ще не скінчилися. Шлях до правди занадто важкий. Пьера не понима- ют, але він не отчаивается, а доводить правоту своїх прогресивних ідей. Між Платоном Каратаевым і Безуховим- стіна, визнана Пьером. Але в родині годину- те згадують цього доброго, милого чоло- століття. Пьер постійно звертається подумки до нього, запитуючи себе:"А як би надійшов він?" Микола Болконский любить Пьера, ми почуваємо, що він продовжить справу Пьера, про що свідчать його слова наприкінці роману:"Так, я зроблю те, чим би навіть він був задоволений..." Він-Це Андрій Болконский, дух якого вселився в душу хлопчика, схвалюючи його й Пьера.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить