Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Кінець цього життя й описує в перших книгах "Тихого

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Тихий дон - "ДОНСЬКІ КОЗАКИ Й РЕВОЛЮЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ДОЛІ ГРИГОРІЯ МЕЛЕХОВА ( по романі М. А.Шолохова "Тихий Дон" )"

"ДОНСЬКІ КОЗАКИ Й РЕВОЛЮЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ДОЛІ ГРИГОРІЯ МЕЛЕХОВА ( по романі М. А.Шолохова "Тихий Дон" )"

ДОНСЬКІ КОЗАКИ Й РЕВОЛЮЦІЯ

НА ПРИКЛАДІ ДОЛІ ГРИГОРІЯ МЕЛЕХОВА

( по романі М. А.Шолохова "Тихий Дон" )

Тому що в ті дні буде така скорбота, який не

було від початку утвору... навіть донині, і

не буде... Зрадить же брат брата на

смерть, і батько - дітей; і повстануть діти

на батьків і вмертвлять їх.

З Євангелія

З дитинства я звик чути в слові "козак" щось герої-

ческое. І застільні козачі пісні говорили про цьому, і истори-

ческие фільми. З інтересом я дізнавався про історію козацтва на

Донові. Як бігли сюди з Росії протягом століть люди: хто від

кріпосного тягла, хто, рятуючись від держави, хто з любові

до розбою. І займали землю, сіяли хліб, воювали з татарами й

турками, грабували купців і бояр, а часом разом з іншими недо-

вільними влаштовували справжні козачі й селянські війни. Але

уже після Пугачевского бунту, притягнуте більшими пільгами,

стало козацтво опорою російським царям, воювало за них і за

славу Росії

Кінець цього життя й описує в перших книгах "Тихого До-

на" Шолохов. Веселої, радісної, повну праці й приємних турбот

життя козаків перериває перша світова війна. І з нею безвозв-

ратно валить віковий уклад. Хмурі вітри задули над донськими

степами. Ідуть козаки на поле брані, а запустіння, немов

злодій, закрадається в хутори. І все-таки воювати - справа для каза-

ков звичне, а от революція...

Лютий 1917... Цар, якому вони присягали, виявився

раптом невиверженим. І заметалися козаки, що служили в армії:

кому вірити, кому підкорятися? Особливо складно було вирішувати в

дні Корниловского заколоту. Головнокомандуючий Корнілов кличе

скинути революційну владу Тимчасового уряду. В

кінці кінців, козаки повертають назад від Петрограда. А отут

нова, Жовтнева революція. І знову смута в душі в донцов.

Чию сторону прийняти? Що обіцяють більшовики? Землю? Так у них

її досить. Мир? Так, війна набридла...

Головний герой роману "Тихий Дон" Григорій Мелехов муча-

ется тими ж сумнівами, що й інше козацтво. "Нам не-

обходжено своє, і насамперед рятування козаків від всіх опе-

кунов - будь те Корнілов, або Керенський, або Ленін. Обійдемося

на своєму полі й без цих фігур. Позбав, боже, від друзів, а з

ворогами ми самі попораємося".

Але після зустрічі з Подтелковым відмінюється Григорій до

червоним, воює на їхній стороні, хоча душею ще ніяк не приста-

немає до якогось берега. Після поранення під станицею Глибокої

їде він у свій рідний хутір. І важко в груди в нього. От що

пише автор про його сумніви: "Там, за, усе було плутано,

суперечливо. Важко намацувалася вірна стежка; як у топленням

гаті, зыбилась під ногами ґрунт, стежка дробилася, і не було

упевненості - по чи тої, по якій треба, іде".

Особливо тяжкі спогади про розстріл офіцерів

червоноармійцями, початому по команді Подтелкова. Так починалося

велике винищування козацтва Радянською владою, що име-

новалось "расказачиванием". Говорять, Я. М.Свердлов, за згодою

ЦК, давав команду брати заручників і розстрілювати всіх, хто

так чи інакше противився нової влади

Не знайшов свого місця Мелехов серед тих, хто хотів вуста-

новить далекий донцам порядок. І от він уже разом з іншими

односільчанами виступає битися Сподтелковым.

Трагично малює письменник полон загону Подтелкова.

Зустрічаються раптом однокашники, куми, просто люди, що вірять в

одного бога, які раніше могли назвати один одного земляка-

мі. Радісні вигуки, спогади. А назавтра полонених каза-

ков ставлять до стінки... Розливається кривава ріка по донський

землі. У смертельній бійці брат іде на брата, син на батька

Забуто доблесть і честь, традиції й закони, валить життя, на-

лаживаемая століттями. І от уже Григорій, раніше внутрішньо проти-

вившийся кровопролиттю, легко сам вирішує чужу долю

І почався час, коли мінялася владу, а вчорашні по-

бедители, не встигши стратити супротивників, стають побежденны-

мі й переслідуваними. Жорстокі всі, навіть жінки. Згадаємо дуже

сильну сцену, коли Дар'я вбиває Котлярова, уважаючи його убий-

цей свого чоловіка Петра

І все-таки Радянська влада здається далекої більшості ка-

зачества, хоча такі, як Михайло Кошовий, були вірні їй із са-

мого початку. Зрештою починається широке повстанське

рух проти її. Осип, Що Поднаторели в політику, Штокман

головну причину антирадянських повстань на Доні бачить у кула-

ках, отаманах, офіцерах, багатіях. І не бажає зрозуміти, що ні-

кому не дане право безкарне ламати чуже життя, нав'язувати

силоміць новий порядок

Григорій стає одним з великих воєначальників -

повстанців, показуючи себе вмілим і досвідченим командиром. Але

щось уже ламається в душі його від багаторічного військового

убивства: всі частіше він пиячить і плутається з жінками, заби-

вая про родину, всі безразличнее стає ксебе.

Повстання розгромлене. І знову доля робить із Мелехо-

вым переворот. Його насильно мобілізують у Червону армію, де він

воює Сврангелем.

Утомилася людина від семирічної війни. І хотів жити мирним

селянською працею разом з родиною. Вертається в рідні

місця. Не залишилося в хуторі Татарському родини, яку б не

знедолила братовбивча війна. Багато в чому вірними оказа-

лисій слова одного з героїв, що " немає козакам більше життя,

і козаків немає!"

На попелищі намагається відродити життя Григорій, але не дає

йому цього Радянська влада. Загрожує в'язницею ( а може, і

розстрілом, якщо справа дійшла б до неправого й швидкого суду) за

те, що колись воював проти її. А отут приспіла продраз-

верстка. І об'єдналися незадоволені знову в загін Фоміна. Пішов

і Григорій. Однак утомилися вже козаки від війни, та й влада по-

обіцяла не заважати їм трудитися й крестьянствовать. ( Обдурила,

як з'ясувалося пізніше, давши спокій лише на кілька років!)

І у Фоміна - тупик. Велика трагедія Григорія Мелехова в

тім, що в кривавій круговерті зникло все: батьки, дружина,

дочка, брат, улюблена жінка. У самому кінці роману вустами

Ксенії, що пояснює Мишатке, хто його батько, говорить письменник:

"Ніякий він не бандит, твій батько. Він так... нещасний чоло-

століття". Скільки співчуття в цих словах

Зі смертю Ксенії Григорій втрачає останню надію

Він іде до рідного будинку, де він уже не хазяїн. Вірою й жизнелю-

бием наповнена остання сцена роману. Григорій у порога рід-

ного будинку, на руках у нього син, останнє, що залишилося від

минулого життя. Але життя триває

Революція заподіяла багато горя Григорію Мелехову й всьому

козацтву. І була вона тільки початком випробувань, що випали на

частку цієї частини нашого народу. Але не вмерло козацтво. Жваво й

відроджується. Радісно бачити всі частіше на екранах синю ка-

зачию форму й браві обличчя

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить