Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Завдяки авторові я зрозумів, на чому трималася

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Піднята целена - "ОСУД СТАЛИНИЗМА В ДОБУТКАХ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

"ОСУД СТАЛИНИЗМА В ДОБУТКАХ СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

ОСУД СТАЛИНИЗМА В ДОБУТКАХ

СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

...Як грізний дух він був над нами,

Інших не знали ми імен

А. Твардовский. Протягом тридцяти років нашим людям внушалась думка про ве-

личии Сталіна, про його вміння все передбачити й про те, що по

мері просування країни до кращого майбутнього ворогів стає

усе більше. І чим голосніше хвалили Сталіна, тим більше беззако-

ний і злочинів відбувалося. Але й після його смерті довгі

десятиліття людей привчали до того, що потрібно думати, говорити

і писати так, як велено зверху. І багато хто насправді почали

вірити в цей великий обман, а багато хто змушені були лицеме-

рить.

І раптом кілька років назад ця змова мовчання був на-

рушен. Наша література сказала своє сильне й правдиве слово

про сталинизме, про його джерела й злочини. Знову згадали й

те, що писалося після 20 з'їзду. Неможливо охопити всі,

опубліковане про Сталіна і його епоху останнім часом. Та й

навіщо робити це в шкільному творі? Досить сказати, що

твору Рибакова, Гроссмана, Домбровського, Солженицына,

Дудинцева, Шаламова, Граніна й інших написані не тільки в

ім'я правди, але й в ім'я того, щоб ця чорна епоха не возв-

ратилась знову.

Після того, як "Діти Арбата" Анатолія Рибакова були на-

друковані в журналі "Дружба народів", на редакцію обрушився по-

струм листів. Роман сколихнув країну

Особливе місце в ньому займає Сталін, похмура й лиховісна

фігура. Події відбуваються в 1933-34 роках, коли культ лич-

ности став приймати свої страшні форми. Заслугою автора яв-

ляется показ того, що сам генсек постійно формував свій

культ. У романі є епізод, коли Сталін наполегливо прагне

забрати зі спогадів революціонера Енукидзе одну "деталь",

яка говорить про те, що він, Сталін, навіть і не знав про су-

ществовании підпільної друкарні "Ніна" у Баку. Заради свого

звеличування він готовий піти на все: залити країну кров'ю,

зрадити й обдурити всіх, назвати біле чорним і навпаки.

"Потрібні незлічимі матеріальні й людські жертви. Якщо

при цьому загине кілька мільйонів чоловік, історія простить

це товаришеві Сталіну". Такі думки вкладає Рибаков самому

"вождеві народів". На щастя, історія не простила. А жертви...

Жертви були. Багато. Так багато, що дотепер не вдається точно

підрахувати їх.

Малює образи жертв і автор роману. Це й політики,

що посмітили кинути виклик Сталіну, або в чомусь йому що заважали

(Кіров, дипломат Будягин і інші). Це й прості люди, як

студент Сашко Панкратов, чесна людина й щирий патріот. За

їм, його друзями й мільйонами інших людей немає провини, але вона й

не потрібно. Їхнє приниження й знищення потрібні Сталіну і його

оточенню для твердження своєї влади й нелюдського режи-

ма. Пройшовши разом із Сашком і іншими репресованими "по му-

кам", ми чітко розуміємо всю вагу провини сталинизма. Бла-

годаря письменникові мені стала набагато зрозуміліше психологія цього

диктатора, та легкість, з якої він слав на знищення маси

людей

На відміну від Рибакова, Василь Гроссман у романі-епопеї

"Життя й доля" менше зупиняється на особистості самого

Сталіна, а більше досліджує сталинизм як явище. Він тщатель-

але розглядає систему особистої влади й загального придушення,

психологію старих більшовиків, по головах яких генсек при-

ішов до влади й без мовчазної підтримки яких не удержав би

її.

Письменник створює целую галерею образів, що представляють

систему сталинизма. Це й кати, "майстри заплічних справ",

наприклад, один з підручних Єжова, " ентузіаст 37 року" гені-

рал Неудобнов. Такі легко робили самі дивовижні преступ-

ления так ще виправдували їхніми вищими інтересами. Є й аппа-

ратчики високого рангу. Наприклад, Гетьманів, один із секретарів

обкому України. Він з'являється перед читачем як кар'єрист,

людина без принципів і біографії. Майстерно охарактеризований і

редактор республіканської газети Сагайдак. Він щиро вважав,

що можна й треба мовчати про народ і голод, землетрусі й

страшній пожежі на шахті. Головне - це "виховувати читате-

ля". Це виховання перетворювало людей у роботів. Зустрічаємо й

генералів, здатних заради гарного рапорту нізащо покласти

тисячі солдатів (подібні персонажі є в К. Симонова). Бачимо

"учених", які по методу Жданова й Лисенко труять талантли-

вых, відданих науці людей, обвинувачуючи їх в "протиставленні

себе колективу", в "дусі реакції й мракобісся" і інших "гре-

хах". Взагалі ж роман грандіозний по кількості персонажів, в

більшості своєму реалістичних. Багато хто з ним подібних зустріч-

лисій зовсім недавно, а деякі зустрічаються до цих пор

Інший тип героїв Гроссмана в романі представлений

Мостовским, Крымовым, Абарчуком. Ці представники старої гвар-

дии більшовиків із тривогою стежили за ненормальними явищами

у суспільстві, за арештами своїх колишніх товаришів. Але вони скували

себе партійною дисципліною. Подібна мораль забороняла їм

виступати проти лінії "партії". Почуваючи її неправильність,

вони не знайшли в собі мужності або рішучості заступитися за опо-

роченных товаришів. Багато хто з них залишалися при цьому внутрен-

не чесним, відданим старим ідеалам. Але їхній фанатизм заставши-

лял давати показання проти безневинних людей, визнавати свої

неіснуючі злочини, освячувати своїм авторитетом безза-

коние. Одні це робили по малодушності, інші - по сліпій вірі

Так, опираючись на катів, кар'єристів і дармоїдів, з

однієї сторони, і на сліпо віддані партії більшовиків - із дру-

гой, Сталін формував свій культ. Завдяки авторові я зрозумів,

на чому трималася система сталинизма. Дуже глибокі міркування

письменника й думки, вкладені у вуста героїв. Вони досягають біль-

шой сили узагальнення. Гроссман говорить про те, що одне слово

диктатора могло знищити тисячі, десятки тисяч людей. Мар-

шалий, нарком, секретар обкому - люди, що командували вчора арми-

ями, республіками, областями, сьогодні могли звернутися в нич-

те, у табірний пил, дзенькотячи котелочками, очікувати баланди в

табірної кухні. Вся політика була спрямована на те, щоб підлога-

ностью викорінити дух волі й інакомислення. "Табору має бути

злиття із задротовим життям". Так передає письменник теорію

катів, які доводять, що табір і є вище торжест-

у великих принципів. І як багато зроблено було цими преступ-

никами, щоб перетворити країну в єдиний табір! Колюча про-

волока й вартових вишок стояли ледве не в кожному куточку вели-

який держави, обплутуючи неї. Разом з письменником обурюємося й ми

У романі постійно проводиться паралель між табором

сталінським і табором фашистським. І не випадково вкладає

Гроссман у вуста гестапівського теоретика Лисса міркування про

націоналізмі як про головну силу 20 століття, про Гітлера й Сталіна

як про вождів нового типу. І читач не може не погодитися,

що всяка тиранія, усяке беззаконня, поставлене в основу

державної політики, усяка масова зневага инте-

ресами людей, що виправдується "високої" метою, родинні, каки-

мі теоріями вони не прикривалися

Осуд сталинизма, злочинів і беззаконь в

розглянутих (як і інших) книгах повне. Ні місця "ідеям",

які прирікають людей на роль байдужого будівельного

матеріалу в руках "вершителів історії".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить