Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Так, секретар райкому Корчжинский говорить

Random Images

Твір: Шолохов. М.А. - Тихий дон - "ТРАГЕДІЯ КОЗАЦТВА."

"ТРАГЕДІЯ КОЗАЦТВА."

ТРАГЕДІЯ КОЗАЦТВА

Четверта доба палають станиці,

Горить під ногами донська земля...

з пісні

Енциклопедією козачого життя можна назвати романи Шолохова "Тихий Дон" і "Піднята цілина".І хоча оповідання в них у цілому не охоплює й десяти років, але багато чого можна довідатися про історію цього служивого стану до революції й після. Сам потомствений козак, письменник зберіг для нас яскравість і точність козачої мови, її образність, показав життєву мудрість цього народу, любов до жарту, описав його звичаї й вдачі

Завдяки таланту автора читач починає любити цей край, навіть якщо никог - так не був на Доні, і його людей, що населяють. І тем болючіше читати про те, що стало з козаками після революції, коли закрутили червоні й білі вітри над донською землею, а над хуторами й станицями забушувала пожежа війни й руйнування. Розколов - ся тихий Дон: одні округу пішли за червоними, інші ---і за білими. Зламалася єдність козаків, по душах пройшов цей розлам

Не дуже давно я читав статтю про директиву Свердлова про расказачивании. У цьому злочинному наказі, схваленим більшовицьким керівництвом, передбачалися масові страти не тільки тих, хто прямо брав участь у боротьбі з Радянською владою, але навіть і тих, хто тільки допомагав повстанцям! На щастя повністю це дивовижне розпорядження (яке, звичайно, було таємним) виконати не вдалося. Цей истори - ческий факт допоміг мені краще зрозуміти, чому козаки так активно боролися із червоні- мі. Різним подіям громадянської війни на Доні Шолохов присвячує багато місця. Він описує, що розстріли й страти почалися в сторінках з перших же місяців пос - ле революції, коли з'явилися там загони Подтелкова й Кривошлыкова. А у відповідь стали розстрілювати червоних. Кілька місяців в 1919 році трималися на Доні повстанці. Герой роману Григорій Мелехов виріс до командуючого дивізією, показавши себе талановитим воєначальником. Але от повстанці розгромлені, і Радянська влада знову починає нещадно карати своїх дійсних і мнимих ворогів. 3травня 1918 року А. М.Горький писали:"Днями якісь окаянні мудреці засудили сем- надцатилетнего юнака на сімнадцять років суспільних робіт за те, що цей юнак відверто й чесно заявив:"Я не визнаю радянської влади!" Ті, хто заявляв, що борються за краще життя на Доні, творили розправу праворуч і ліворуч. В "Тихому До - не" є епізод, що вразив мене так сильно, що, напевно, запам'ятається на все життя. Я говорю про революціонера Бунчуку, що в 1918 році протягом дли - тельного часу щоночі розстрілював арештованих "контрреволюціонерів" де- сятками...

Але й після закінчення війни позбавлення козаків не окончились. Почалася продраз - верстка, при якій комори виміталися подчистую. Один з героїв роману, виражаючи думку більшості станичників, запитує, чи сіяли це зерно більшовики, щоб накладати продразверстку? І знову розпалюється війна, як і по всій Росії (на Тамбовщине, у Кронштадті й інших місцях) наприкінці 1920 ---і початку 1921 років, проти хлібної розверстки. І знову люди, що піднялися проти жорстокої влади, стають поза законом, як Фролов і його загін (нові влади кличуть його бандою) в "Тихому Доні".

Багато хто, як Григорій Мелехов, виявилися в розбитого корита після цивільної. Але й колишн білі, і червоні хотіли мирно працювати. І от сотні тисяч таких, як Тит Бородін в "Піднятій цілині", одержавши землю, вцепились у господарство, "як до- біль у падлу", по вираженню Нагульного, що ніколи не утруждали себе господарський- ными турботами. І стала багатіти поранена земля, сталі відходити від крові й убивства люди. Так пройшло кілька років. І замаячіло нове лихо... Не подобалося владі, що люди ставали заможними. У розповіді Макара про Бородіна є дуже цікава фраза:"И почав багатіти, незважаючи на наші попередження".

Разом з усім російським селянством козакам стояло пережити коллекти- визацию, що на ділі виявилася страшним руйнуванням села, знищенням мільйонів ні в чому не винних людей

Дія роману "Піднята цілина" розвертається в хуторі Гремячий Балка. Коло героїв книги вужче, ніж в "Тихому Доні". Але як і там у відношенні до революції, ав - тор розглядає їх насамперед під кутом відносини до вступу в колгосп. Лише деякі йдуть туди відразу й безповоротно. Навіть такі віддані Радянські влада люди, як Кіндрат Майданников, зізнаються:"Ні, товариш Нагульнов, совість не дозволяє мені в партію вступити зараз. А через те не можу, що от я зараз у колгоспі, а про своє добро хворію..." Більшість же відмовляються від своєї землі й худобини-хворобы дуже неохоче, лише боячись репресій. При цьому багато хто сомневаю - щиеся (ще не до кінця понявшие суть нової влади), подібно Якимові Бесхлебнову, зарізали худобину, щоб напоследок покористуватися своїм добром. Історики гово - рят, що довго ще не оправлялося тваринництво після цього масового вибою худоби. Так так, втім, ніколи й не оправилося...

Трагична доля заможних козаків, які й думати не хочуть про колгосп, до- торых, втім, у колгосп ніхто й не кличе. Їх всіх треба "до нігтя": раскула - чить, а потім вислати на вимирання. Гнеться, тріскотить, ламається життя міцного ка - зачества.

"Але козаки ---і народ заскнілий, я вам скажу, і його прийде ламати.." ---і го - ворит Макар Нагульнов. І весь зміст свого життя нові керівники бачать саме в цьому ламанні

Відомо, що серед комуністів було різне відношення до так званим ку- лаків. Багато хто призивали діяти обачно. Так, секретар райкому Корчжинский говорить Давидову:"На базі обережного обмеження куркульства створюй колгосп... Дій там обережно. Середняка ні-ні!" Колишній же революційний мат - ріс Семен Давидов, нічого не розуміючий у сільському господарстві, ніколи не поні- мавший, що земля народить тільки в хазяїна, подумки заперечує Корчжинскому:"Поче- му не можна зовсім його ---і до нігтя?.. Ні, братишка, вибач! Через твою терпимість віри ти й розпустив кулака... з коренем його як шкідника".

Особливо страшної представляється фігура Нагульнова, що відрізняється прямо-таки скаженою ненавистю до господарських козаків

Він щиро впевнений6 що сільського хазяїна треба душити, давити, грабувати. У цьому його не можуть похитнути навіть зауваження свого брата комуніста Самохіна на бюро райкому про те, що "Нагульнов терор улаштував", побив наганом до втрати соз - нания одного середняка-одноосібника..." Навіть стаття самого товариша Сталіна "Го- ловокружение від успіхів", що звалювала всі злочини й неподобства кіл - лективизации на таких, як Нагульнов. І ми бачимо, що дійсно прав Макар, коли затверджує, що "стаття неправильна". Не розбирається в хитростях поли - тики, він, однак, вірно зрозумів, що стаття ця насправді лише обман, а істин - ная ціль Сталіна й ВКП(б) ---і розтоптати селянство, відібрати в нього весь хліб, заморити голодом. І тому-те весело посміхаючись, з почуттям правоти й повторює Ма- кар: "Кабы з кожної контри посля одного удару наганом по сорока пудів хліба выс- какивало, я б всю жизню тим і займався, що ходив би так ударяв їх!"

І ніхто краще не намалює звіриної ненависті нової влади до свого годувальника, чим сам Нагульнов, коли кричить:" Ле-Е-Їли? Так я... тисячі станови зараз де - дов, детишков, бабів... Так скажи мені, що їх у розпил... Для революції треба... Я їх з кулемета...".

Важко читати про трагедію козацтва, що була лише частиною загального лиха наше - го народу. Важко навіть думати про це. І хочеться вірити, що зарубцюються нарешті рани, нанесені розкуркулюванням і колективізацією, і з'явиться знову російське вільне селянство й обов'язкове серед нього ---і козак-хлібороб...
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить