Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Окремого оповідання заслуговують відношення Кузнєцова

Random Images

Твір: Інше - Різне (а раптом, твій твір тут!) - " "Гарячий сніг""

" "Гарячий сніг""

Від: avtotrans [[email protected] ru]

"Гарячий сніг" Той самий довгий день у році

З його безхмарною погодою

Нам видав загальне лихо

На всіх, на всі 4 роки:

К. Симонов

Тому тема Великої Вітчизняної війни на довгі роки стала однієї з

основних тим нашої лит-ры. Особливо глибоко й правдиво розповідь про війну

звучав у добутках письменників фронтовиків: К. Симонова, В. Быкова, Б.

Васильєва й інші. Юрій Бондарев, у творчості якого війна займає

основне місце, теж був учасником війни, артилеристом, що пройшов довгий

шлях по дорогах війни від Сталінграда до Чехословаччини. Особливо доріг йому

роман "Гарячий сніг", тому що це Сталінград, а герої роману -

артилеристи

(Юрій Васильович Бондарев народився 15 березня 1924 року в місті Орске.)

Починається дія роману саме під Сталінградом, коли одна з наших

армій витримувала в приволзькому степу удар танкових дивізій фельдмаршала

Манштейна, що прагнув пробити коридор до армії Паулюса й вивести неї з

оточення. Від успіху або неуспіху цієї операції в значній мірі

залежав результат битви на Волзі. Час дії роману обмежене всього

декількома днями, протягом яких герої Юрія Бондарева самовіддано

обороняють малюсінький п'ятачок землі від німецьких танків

"Гарячий сніг" - це розповідь про недовгий марш выгрузившейся з ешелонів

армії генерала Бессонова й бій. Роман відрізняється прямотою, безпосередньої

зв'язком сюжету зі справжніми подіями Великої Вітчизняної війни, з одним з

її вирішальних моментів. Життя й смерть героїв роману, самі їхні долі

висвітлюються тривожним світлом справжньої історії, у результаті чого всі

знаходить особливу вагомість, значущість

У романі батарея Дроздовского чи поглинає не все читацьке

увага, дія зосереджена по перевазі навколо невеликого числа

персонажів. Ковалів, Уханов, Рубін і їх

товариші - частка великої армії

В "Гарячому снігу", при всій напруженості подій, все людське в

людях, їхні характери відкриваються не окремо від війни, а взаємозалежно з нею,

під її вогнем, коли, здається, і голови не підняти. Звичайно хроніка боїв

може бути пересказана окремо від індивідуальності його учасників, і бій в

"Гарячому снігу" не можна переказати інакше, чим через долю й характери

людей

Образ російського солдата, що встав на війну простого, виникає перед нами в

ще небувалої до того в Юрія Бондарева повноті вираження, у багатстві й

розмаїтості характерів, а разом з тим і в цілісності. Цей образ

Чибисова, спокійного й досвідченого навідника Євстигнєєва, прямолінійного й

грубого їздового Рубіна, Касымова.

У романі виражене розуміння смерті ---і як порушення вищої

справедливості. Згадаємо, як дивиться Кузнєцов на вбитого Касымова: "зараз

під головою Касымова лежав снарядний ящик, і юнацька, безвуса особа його,

недавно живе, смагляве, що стало мертвотно-білою, стоншеною моторошною красою

смерті, здивовано дивилося волого-вишневими напіввідчиненими очами на свою

груди, на розірвану в жмути, висічену тілогрійку, точно й після смерті

не осяг, як же це вбило його й чому він так і не зміг устати до прицілу".

У цьому незрячому прищуре Касымова була тиха цікавість до не прожитої своєї

життя на цій землі

Ще гостріше відчуває Кузнєцов необоротність втрати їздового Сергуненкова.

Адже тут розкритий сам механізм його загибелі. Ковалів виявився неспроможним

свідком того, як Дроздовский послав на вірну смерть Сергуненкова, і він,

Ковалів, уже знає, що назавжди прокляне себе за те, що бачив,

був присутній, а змінити нічого не зумів

Істотно й вагомо минуле персонажів роману. В інших воно майже

безхмарно, в інших так складно й драматично, що колишня драма не

залишається за, відсунута війною, а супроводжує людину й у бої

західніше Сталінграда

Минуле не вимагає для себе окремого простору, окремих глав ---і

воно злилося із сьогоденням, відкрило його глибини й живий взаємозв'язок

одного й іншого

Точно так само надходить Юрій Бондарев і з портретами персонажів: зовнішній

вигляд і характери його героїв показані в розвитку й тільки до кінця роману або

зі смертю героя автор створює повний його портрет

Перед нами вся людина, зрозумілий, близький, а тим часом нас не

залишає відчуття, що доторкнулися ми тільки до краєчка його духовного

миру, ---і й з його загибеллю почуваєш, що ти не встиг ще до кінця зрозуміти його

внутрішній мир. Жахливість війни найбільше виражається ---і й роман

відкриває це з жорстокою прямотою ---і в загибелі людини. Але роман показує

також і високу ціну відданої за Батьківщину життя

Напевно, саме загадкове з миру людських відносин у романі ---і це

виникаюча між Кузнєцовим і Зоєю любов. Війна, її жорстокість і кров, її

строки, що перекидають звичні подання про час, ---і саме вона

сприяла настільки стрімкому розвитку цієї любові. Адже це почуття

складалося в ті короткі строки маршу й бою, коли немає часу для

міркувань і аналізу своїх почуттів. А незабаром ---і так мало часу проходить ---і

Ковалів уже гірко оплакує загиблу Зою, і саме із цих рядків узяте

назва роману, коли Кузнєцов витирав мокре від сліз особа, "сніг на рукаві

ватника був гарячим від його сліз".

Надто важливо, що всі зв'язки Кузнєцова з людьми, і, насамперед з

підлеглими йому людьми, щирі, змістовні й володіють чудової

здатністю розвитку. Вони надзвичайно не служебны - на відміну від

підкреслено службових відносин, які так строго й уперто ставить між

собою й людьми

Дроздовский. Під час бою Кузнєцов бореться поруч із солдатами, тут він

проявляє свою холоднокровність, відвагу, живий розум. Але він ще й духовно взрослеет

у цьому бої, стає справедливіше, ближче, добріше до тих людям, з якими

звела його війна

Окремого оповідання заслуговують відношення Кузнєцова й старшого

сержанта Уханова ---і командира знаряддя. Як і Кузнєцов, він уже обстріляний в

важких боях 1941 року, а по військовій кмітливості й рішучому характері міг

би, імовірно, бути чудовим командиром. Але життя розпорядилося інакше, і

спочатку ми застаємо Уханова й Кузнєцова в конфлікті: це зіткнення натури

розгонистої, різанням і самовладної з інший ---і стриманої, споконвічно

скромної. З першого погляду може здатися, що Кузнєцову має бути

боротися з анархічною натурою Уханова. Але на ділі виявляється, що, не

поступившись, один одному в жодній принциповій позиції, залишаючись самими

собою, Кузнєцов і Уханов стають близькими людьми. Не просто людьми разом

воюючими, а познавшими друг друга й тепер уже назавжди близькими

Розділені нерозмірністю обов'язків, лейтенант Кузнєцов і командуючий

армією генерал Бессонов рухаються до однієї мети ---і не тільки військової, але й

духовної. Нічого не підозрюючи про думки один одного, вони думають про одному й в

одному напрямку шукають істину. Їх розділяє вік і ріднить, як батька з

сином, а те і як брата із братом, любов до Батьківщини й приналежність до народу

і до людства у вищому змісті цих слів

Загибель героїв напередодні перемоги містить у собі високу трагедійність і

викликає протест проти жорстокості війни і її сил, що розв'язали. Умирають герої

"Гарячого снігу" ---і санінструктор батареї Зоя Елагина, соромливий їздовий

Сергуненков, член

Військової ради Веснин, гине Касымов і багато хто інші... І у всіх цих

смертях винувата війна

У романі подвиг народу, що встав на війну, виникає перед нами в ще

небувалої до того в

Юрія Бондарева повноті вираження, у багатстві й розмаїтості характерів. Це

подвиг молодих лейтенантів - командирів артилерійських взводів, і тих, кого

традиційно прийнято вважати особами з народу, начебто небагато боягузливого

Чибисова, спокійного й досвідченого навідника Євстигнєєва або прямолінійного й

грубого їздового Рубіна подвиг і старші офіцери, таких, як командир

дивізії полковник Деев або командуючий армією генерал Бессонов.

Але всі вони на цій війні насамперед були Солдатами, і кожний

по-своєму виконував свій борг

перед Батьківщиною, перед своїм народом

І велика Перемога, що прийшла в травні 1945 року, стала їхньою спільною справою.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить