Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Д. И - Недорасль - "ОБРАЗ МИТРОФАНУШКИ." "ОБРАЗ МИТРОФАНУШКИ." ОБРАЗ

Random Images

Твір: Фонвізін. Д.И - Недорасль - "ОБРАЗ МИТРОФАНУШКИ."

"ОБРАЗ МИТРОФАНУШКИ."

ОБРАЗ МИТРОФАНУШКИ.

Одним з головних героїв комедії “Недоук” Фонвізіна є Простаків Митрофан Терентійович, дворянський син Простаковых.

Ім'я Митрофан означає “подібний”, схожий на матір. Може таким ім'ям пані Простакова хотіла показати, що її син- відбиття самої Простаковой.

Митрофанушке було шістнадцять років, але його мати не хотіла розставатися зі своєю дитиною й бажала залишити при собі до двадцяти шести років, не відпускаючи на службу

Сама пані Простакова була тупа, нахабна, нечемна, і по цьомуе не прислухалася ні до чиєї думки

“Поки Митрофан ще в недоуках, поки його й поженити; а там років через десяток, як увійде, избави боже, у службу, усього потерпите”.

У самого Митрофанушке відсутня мета в житті, він тільки любив поїсти, ледарювати й ганяти голубів: “ Побіжу-Тка тепер на голубник, так либонь - або...” На що його мати відповідала: “ Мабуть, порезвись, Митрофанушка”.

Митрофан не хотів учитися, його мати найняла йому вчителів лише тому, що так було покладено у дворянських родинах, а не для того, щоб син її вчився розуму - розуму. Як він говорив матері: “ Слушаст, матінка. Я ті потешу. Повчуся; тільки щоб це був останній. Година моит волі прийшла. Не хочу вчитися, хочу женитися” А пані Простакова завжди вторила йому: “ Мені дуже мило, що Митрофанушка вперед крокувати не любить, З його розумом, так замете далеко, та й боже избави! Лише тобі мученье, а всі, бачу, порожнеча. Не вчися цій дурній науці!”

Самі дурні якості характеру, самі відсталі погляди на науку характеризують таких молодих дворян, як Митрофан. Також він надзвичайно ледачий

Сама Пані Простакова душі в Митрофанушке не сподівалася. Фонвізін зрозумів нерозумність її сліпої, тваринної любові до свого дітища, Митрофанові,- любові, що, сутності, губить її сина. Митрофан об'їдався до коликов у животі, а мама все вмовляла з'їсти ще. Нянька говорила: “ Він уже й так, матінка, п'ять булочок з'їв”. На що Простакова відповідала: “ Так тобі жаль шостий, бестія”. Ці слова показують турботу про сина. Вона намагалася забезпечити йому безтурботне майбутні, вирішила женити його на багатій дружині. Якщо хто - або кривдить її сина, вона відразу йде на захист. Митрофанушка був одним її розрадою

Митрофан ставився до своєї матері зневажливо: “ Так! Того й дивися, що від дядюшки таска: а там з його кулаків так за часослов” Що, що ти хочеш зробити? Отямся, душенька!” “Вити тут і ріка близько. Пірну, так і поминай як кликали”. “Вморив! Вморив Бог з тобою!”: ці слова доводять, що він зовсім не любить і йому зовсім не жаль свою рідну матір, Митрофан її не поважає й грає над її почуттями. А коли, що втратила влада, Простакова кидається до сина зі словами: Один ти залишився в мене, мій серцевий друг, Митрофанушка! ”. А в відповідь чує безсердечне: “ Так відв'яжися ти, матінка, як нав'язала”. “ Ніч всю така дрянь в очі лізла”. “ Яка ж дрянь Митрофанушка?”. “ Так те ти, матінка, то панотець”.

Простаків боявся дружини й у її присутності про сина говорив так: “Принаймні, я люблю його, як підлягає батькові, те-те розумне дитя, те-те розумне, потішник, витівник; іноді я від нього в нестямі від радості сам істинно не вірю, що він мій син”, і додавав, дивлячись на дружину: “ При твоїх очах мої нічого не бачать”.

Тарас Скотинин, дивлячись на все що відбувається, повторював: “ Ну, Митрофанушка, ти, я бачу, матушкин синок, а не батюшкин!” А Митрофан до свого дядька звертався: “ що ти, дядюшка, білені об'ївся? Убирайся, дядюшка, провалюй”.

Своєї матері Митрофан завжди грубив, огризався на неї. Хоча Вереміївна не одержувала не копійки за виховання недоука, по намагалася його навчити гарному, захищала від дядька: “издохну на місці, а дитя не видам. Сунися, пан, тільки изволь сунутися. Я ті більмо-те видряпаю”. Намагалася зробити з нього чималої людини: “ Так повчи хоч трошки”. “ Ну, ще слово мов, стара хрычовка! Уже я ті оброблю; я знову поскаржуся матінці, так вона тобі изволит дати таску з”. Із всіх учителів хвалив Митрофанушку тільки німець Адам Адамыч Вральман, та й то через те, щоб на нього не гнівалася й не лаяла Простакова. Інші вчителі відкрито лаяли його. Наприклад Цыфиркин: “ Ваше благородіє зазавжди без справи томитися изволите”. А Митрофан огризався: “Ну! Давай дошку, гарнізону пацюк! Задавай же зади”. “ Всі зади, ваше благородіє. Вити із задами-те вік за залишаємося”. Малий і бідний словник Митрофана. “ Шибеник їх забери й з Вереміївною”: так він озивався про своїх учителів і няньку

Митрофан був невихований, грубий, розпещеною дитиною, який всі навколо слухалися й підкорялися, також він мав волю слова в будинку. Митрофан був упевнений у тім, що оточуючі люди повинні йому допомагати, давати ради. У Митрофана була завищена самооцінка

Як би розумним і працьовитим не була людина, але в ньому є частка такого Митрофанушки. Кожна людина іноді лінується, Є й такі люди, які намагаються жити тільки за рахунок батьків, самі нічого не виконуючи. Звичайно, багато хто залежить від виховання дітей батьками

До людей, схожим на Митрофана, я ставлюся й не добре, і не погано. Просто я намагаюся уникати спілкування з такими людьми. І взагалі думаю, що таким людям треба намагатися допомагати з їхніми труднощами й проблемами. Треба напоумити його, змусити вчитися. Якщо ж така людина сам не хоче виправлятися, учиться й займатися, а навпаки, залишитися дурн і розпещеним, ставиться нешанобливо до старших, значить на все життя він залишиться недоуком і неуком.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить