Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

А поема «Василь Теркин» залишиться неперевершеної

Random Images

Твір: Твардовский А. Т. - Різне - "Могутній ліричний початок у поемі А. Т. Твардовского «Василь Теркин»"

"Могутній ліричний початок у поемі А. Т. Твардовского «Василь Теркин»"

МОГУТНІЙ ЛІРИЧНИЙ ПОЧАТОК У ПОЕМІ А. Т. ТВАРДОВСКОГО «ВАСИЛЬ ТЕРКИН»

Вся вона - від Підмосков'я И від волзького верхів'я До Дніпра й Задніпров'я - Удалину на Захід сторона,- Колись віддана із кров'ю, Кров'ю знову повернута. А. Твардовский Олександр Трифонович Твардовский - великий і самобутній поет. Будучи селянським сином, він прекрасно знав і розумів інтереси, суми й радості народу. З початку Великої Вітчизняної війни Олександр Трифонович стає військовим кореспондентом, звідси - прекрасне знання військової теми, що на довгі роки буде провідної в його творчості. А поема «Василь Теркин» залишиться неперевершеним поетичним літописом війни. Поема близька й зрозуміла многим навченим досвідом і зовсім ще юним, тому що написано більшим і яскравим художником, оповідає про хвилюючі події Вітчизняної війни. З перших днів часу гіркої, У тяжку годину землі рідний, Не жартуючи, Василь Теркин, Подружилися ми з тобою. Поема написана простою й образною народною мовою. Автор відверто розмовляє із читачами, у ліричних відступах сумує й засмучується про загибель бійців, радується перемогам і балагурить разом зі своїм героєм. Уночі, першим з колони, Обламавши в краю лід, Поринув на понтони Перший взвод. І пливуть бійці кудись, Притаив багнети в тіні. І зовсім свої хлопці Відразу - начебто не вони... Поема дивно органічно з'єднала в собі високий патріотизм, біль і втрати війни й невтримний солдатський гумор, що допомагає вистояти в самих важких умовах. - Ні, хлопці, я не гордий. Не загадуючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орден? Я згодний на медаль. На медаль. І те не до поспіху. От закінчили б війну, От би у відпустку я приїхав На рідну сторону... Не мудруючи лукаво, поет створює образ героя, Василя Теркина, близького й зрозумілого мільйонам читачів. Він уміло воює, підтримує дух товаришів, якщо треба, подасть приклад, збивши із трехлинейки літак. Ну-ка, що за зміна? Те не жарту - бій іде. Устав один і б'є з коліна Із гвинтівки в літак. Бій нерівний, бій короткий. Літак чужий, із хрестом, Похитнувся, точно човен. Зачерпнувшая бортом. Накренясь, пішов по колу. Кувыркается над лугом, - Не затримуй - давай, У землю штопором в'їдь! Нехитрі міркування автора зрозумілі й близькі бійцям, про які й для яких писав Олександр Трифонович Твардовский. Безжурний герой поеми веде за собою читача від засніженого Підмосков'я через простори Росії і Європи до Руїн Берліна. І завжди він повний сил, оптимізму й готовий виконати будь-яке завдання. Свято близьке, мати-росія, Оберни на захід погляд: Далеко пішов Василь, Вася Теркин, твій солдат. Те серйозний, те потішний, Дарма що дощ, що сніг, - У бій, уперед, у вогонь кромішній Він іде, святий і грішний, Росіянин чудо-людина... Закінчується поема своєрідним гімном російському солдатові, чесному трудівникові війни, вынесшему на своїх плечах всі тяготи й негоди й оставшет щиросердечним і відкритим до всього прекрасного й світлому.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить