Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Блок почуває труднощі, які має бути

Random Images

Твір: Блок А. А. - Різне - "«Осіння воля» і «Росія»"

"«Осіння воля» і «Росія»"

МИНУЛЕ, СЬОГОДЕННЯ Й МАЙБУТНЄ В ЦИКЛІ «НА ПОЛЕ КУЛИКОВОМ» А. БЛОКУ

ПРО, Русь моя! Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях! Наш, шлях - стрілою татарської древньої волі Простромив нам груди. А. Блок Олександр Олександрович Блок - чудовий російський поет, спадкоємець великих традицій Пушкіна, Лермонтова, Некрасова. Замислюючись про долю Росії, поет звертається до її давньої історії, щоб зрозуміти сьогодення й передбачати майбутнє. Цикл віршів «На поле Куликовом» - прекрасний зразок цивільної лірики Блоку, у ньому поет органічно зливається зі своїм ліричним героєм. Важко зрозуміти, так, мабуть, і не важливо, де автор говорить від себе, де від імені ліричного героя. Тут у поета з'являється прекрасний образ Росії - дружини, молодий і гаряче улюбленої жінки. Таке трепетне відношення до Батьківщини зустрінеш тільки в Блоку. Він хоче зрозуміти джерело сили й стійкості Росії, від цього не слабшає, а лише зміцнює сыновняя прихильність до Батьківщини. Поет прагне розгадати Росію, але це неможливо, вона незбагненна й тому ще прекрасніше. Я - не перший воїн, не останній, Довго буде батьківщина хвора. Пом'янь ж за раннею зубожій Мила друга, світла дружина! Вивчення історії Росії дає стимул жити й творити заради такої великої країни, що вижила, минаючи кров'ю, устала на ноги, але ще не зміцніла - занадто глибокі й серйозні рани одержала. Автор твердо впевнений, що Росія выдюжит і цього разу, вона переживала більше страшні й лихоліття. Нехай ніч. Домчимося. Опромінимо багаттями Степову далечінь. У степовому димі блисне святий прапор И ханської шаблі сталь... І вічний бій! Спокій нам тільки сниться Крізь кров і пил... Летить, летить степова кобилиця И мне ковилу... Блок не намагається відповісти на всі питання. Він поет-символіст і йому досить лише напівнатяку, легкого здогаду, а читачі самі зрозуміють, дофантазируют все те, що хотів викликати в їхній уяві автор. Блок упевнений, Росію охороняє якась сила, вона невидима, але відчутна. Завдяки цьому заступництву країна піднімається з попелу, як птах Фенікс. У такої країни не може не бути великого майбутнього. Сріблом хвилі блиснула другові На сталевому мечі, Освіжила курну кольчугу На моєму плечі. І коли, ранком, хмарою чорної Рушила орда, Був у щиті Твій лик нерукотворний Світлий назавжди. У цьому циклі, як ні в якому іншому, розкрився талант поту-провидця. Блок почуває труднощі, які має бути пе-еясить його Батьківщині. Але він гордий силоміць і непохитністю Росії. Тільки величезній країні під силу більші випробування. І вічний бій! Спокій нам тільки сниться Крізь кров і пил... Летить, летить степова кобилиця Ц мне ковилу... ff немає кінця! Миготять версти, кручі... Зупини! Ідуть, ідуть перелякані хмари, Захід у крові! Захід у крові! Із серця кров струменіє! Плач, серце, плач... Спокою немає! Степова кобилиця Несеться навскач! Ці вірші написані як би поза часом, їх повною мірою можна віднести до вирішального для Росії XIV, і до XIX, навіть до XX століть. У цьому я бачу геніальне пророкування Блоку - поета й великого громадянина Росії.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить