Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Поступово складається образ обжерливого “ людини-кулака”, “ведмедя” і разом

Random Images

Твір: Гоголь. Н.В. - Мертві душі - "Мир поміщиків у Гоголя"

"Мир поміщиків у Гоголя"

Мир поміщиків у Гоголя

… Друга чверть 19 століття. Епоха розквіту кріпосництва в Росії. “Золоте століття” помісного дворянства, що стало до цього часу, без перебільшення, паразитичним класом. Задушливий час, тяжке. Як розкрити його пороки, викрити кріпосників-реакціонерів? Хіба що висміяти. І великий російський письменник береться за перо. Гротескні типажі Гоголя - сукупний образ російського поміщика

Його життя нудне й монотонна. Вона розташовує до неробства й пустомыслию. Кругозір поміщика вузький, а характер незначний. Такий Манилов, якого автор не випадково наділяє характерним прізвищем, кожний склад якої можна тягти. Жодного різкого звуку. Плавність, тягучість, нудьга. Порівнюючи героя з котом, автор підкреслює доброту, увічливість, увічливість Манилова, які доведені до гротеску. Комічний епізод, коли герой, не бажаючи першим увійти в кімнату, втискується боком у двері одночасно із Чичиковым. Але всі ці риси приймають виродливі форми. За все своє життя Манилов не зробило нічого корисного. Його існування безцільно. Це підкреслюється Гоголем навіть в описі його маєтку, де панують безгосподарність, запустіння. А вся розумова діяльність хазяїна обмежується марними фантазіями, що добре б провести “підземний хід” або вибудувати “кам'яний міст” через ставок. Виділяючи в портреті персонажа “солодкі, як цукор”, ока, Гоголь підкреслює, що “герой” прекраснодушен і сентиментальний до нудотності. Відносини між людьми йому представляються ідилічними й святковими, без зіткнень, без протиріч. Життя він зовсім не знає, реальність підмінюється в нього порожньою фантазією, грою млявої уяви. Манилов на все дивиться крізь рожеві окуляри

Убогий духовний мир російського поміщика, затхлий і примітивний життєвий уклад. Коробочка в галереї “мертвих душ” вражає жадібністю й дріб'язковістю, хитрістю й скнарістю. Звідси й таке прізвище, що викликає асоціації з різними коробочками, скриньками й шухлядками, у які дбайливо складаються різні речі. Таким чином, Коробочка - одна з тих “тіточок”, які “плачуться на неврожаї”, а тим часом “набирають понемножку деньжонок”. Відмітною рисою героїні є її нелюдська тупість. Гоголь влучно називає її “дубинноголовой” і “крепколобой”.

Але не всі поміщики тихі й необразливі, як Коробочка й Манилов. Сільське неробство й життя без клопоту часом так деградували людини, що той перетворювався в небезпечного, нахабного хулігана. Картяр, пліткар, п'яниця й дебошир Ноздрев надзвичайно типовий для російського дворянського суспільства. Балаканина, хвастощі, лайка й брехня - от всі, на що він здатний. Цей баляндрасник тримає себе розв'язно й нагло, має “страстишку напаскудити ближньому”. Мова героя засмічена всякими перекрученими словами, придуманими безглуздими вираженнями, лайливими слівцями, алогізмами. Доповнює портрет Ноздрева його прізвище, що складається з великої кількості згодних, що створюють враження вибуху. Крім того, сполучення букв викликає асоціацію з улюбленим слівцем героя “дурниця”.

Не по душі Гоголю й іншій крайності - доведена до абсурду домовитість і усадистость міцних поміщиків. Побут людей типу Собакевича влаштований добротно, на совість. На відміну від Ноздрева й Манилова герой пов'язаний з хазяйновито діяльністю. У нього всі “упористо”, без хиткості, у якімсь “міцному й незграбному порядку”. Навіть хати селян побудовані на століття, а колодязь спрацьований з такого дуба, “який іде тільки ... на кораблі”. Зовнішній могутній вигляд Собакевича підкреслюється через інтер'єр будинку. На картинах зображені богатирі, а меблі схожі на хазяїна. Кожний стілець як би говорить: “...я Собакевич”. Харчується поміщик відповідно до свого вигляду. Блюда подаються більші й ситні. Якщо свиня, то цілком на стіл, якщо баран, те теж цілком на стіл. Поступово складається образ обжерливого “ людини-кулака”, “ведмедя” і разом з тим хитрого пройдисвіта, інтереси якого зводяться до особистого матеріального благополуччя

Галерею поміщиків “вінчає” Плюшкин, самий карикатурний і одночасно страшний персонаж. Це єдиний “герой”, чия душа неухильно деградує. Плюшкин - поміщик, що цілком втратив людський вигляд, а, по суті, і розум. У людях він бачить лише ворогів, розкрадачів його майна, нікому не довіряє. Тому він відмовився від суспільства, від рідної дочки, прокляв сина, не приймає гостей і сам ніде не буває. А люди в нього мруть, як “мухи”. Селян він уважає тунеядцами й злодіями, харчує до них ненависть і бачить у них істоти нижчого порядку. Уже зовнішній вигляд села говорить про їх важку й безпросвітну частку. Глибокий занепад усього кріпосного укладу життя найбільше яскраво виражений саме в образі Плюшкина.

У поемі “Мертві душі” Н. В. Гоголь не випадково висміює помісне дворянство. Адже собакевичи й плюшкины управляли Росією того часу, вирішували долю російського народу. Їхні образи виткані настільки яскраво й опукло, що прізвища гоголівських поміщиків стали загальними. Ми й сьогодні широко використовуємо в побуті поняття маніловщини, порівнюємо тих або інших людей з коробочками або ноздревами.

 

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить