Чоло-Вік стрімкий у бажаннях, думках, діях. Але строк його життя

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Різне - "Гармонія природи у вірші М. Ю. Лермонтова "Люблю я ланцюга синіх гір...""

"Гармонія природи у вірші М. Ю. Лермонтова "Люблю я ланцюга синіх гір...""

Гармонія природи у вірші М. Ю. Лермонтова "Люблю я ланцюга синіх гір..."

М. Ю. Лермонтов чудово почував природу й точно міг передати свої відчуття. У вірші "Люблю я ланцюга синіх гір..." він описує барвистий захід у горах: Ярка без світла й червона Спливає через них місяць... або На заході вечірній промінь Ще горить на ребрах хмар И поступитися все бариться він Місяцю - похмурий небокрай... Кожне слово вірша пронизане настроєм, про-, кольором. А потім - прагнення, політ, стукіт копит, і завмирає подих: Один раз при такому місяці Я мчався на лихому коні... ...Мрячний місяць і мене, И гриву, і хребет коня Сребристым блиском обсипав... Лермонтов дуже добре почував ритм життя. Чоло-Століття стрімке в бажаннях, думках, діях. Але строк його життя короткий, і, вирвавшись із круговерті, можна встигнути побачити, для чого ми породжені. ...И довго так мій кінь летів... І вкруг себе я подивився: Усе той же степ, усе той ж місяць... Ми крихітна частина природи, її осколок, ми не можемо приборкати неї, хоча вже й вибилися з-під материнського крила. І Лермонтов дуже тонко помітив, як місяць Здавався, дорікала в тім, Що людина зі своїм конем Хотів панування степів У ту ніч сперечатися з нею! У смерті немає життя, а в житті є природа, а в природі є гармонія, гармонія повинна бути в людині, і така цілісність допоможе нам побачити мир очами чудового поета Михайла Лермонтова.