Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Задумавшись над питанням про мету свого життя, воно записав

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Герой нашого часу - " МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ М. Ю.ЛЕРМОНТОВА "ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ""

" МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ М. Ю.ЛЕРМОНТОВА "ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ""

МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ М. Ю.ЛЕРМОНТОВА "ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ".

Пояснюючи образ Печорина, В. Г.Бєлінський сказав: "Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу. Відмінність їх між собою набагато менше відстані між Онегою й Печорою". Онєгін - відбиття епохи 20-х років, епохи декабристів; Печорин - герой третього десятиліття, "жорстокого століття". Обоє вони - мислячі інтелігенти свого часу. Але Печорин жив у важку епоху суспільного гніта й бездіяльності, а Онєгін - у період суспільного пожвавлення й міг бути декабристом. У Печорина цієї можливості не було. Тому Бєлінський говорить: "Онєгін нудьгує, а Печорин страждає".Печорин по походженню аристократ, одержав світське виховання. Вийшовши з-під опіки рідних, "пустився у велике світло" і "став насолоджуватися скажено всіма задоволеннями". Легковажне життя аристократа йому незабаром огиднула. Так само, як Онєгіну, знудило й читання книг. Після "гучної історії в Петербурзі" Печорина засилають на Кавказ. Малюючи зовнішність свого героя, автор декількома штрихами вказує на його аристократичне походження: "бліде, шляхетне чоло", "маленька аристократична рука", " сліпуче-чиста білизна". Печорин фізично сильна й витривала людина: "широкі плечі доводили міцне додавання, здатне переносити всі труднощі кочового життя... непереможене ні розпустою столичного життя, ні бурами щиросердечними".У портреті героя відбиті й внутрішні якості: суперечливість і скритність. Чи не дивно, що, "незважаючи на світлий колір волось, вуси його й брови чорні?" Очі не сміялися, коли він сміявся". Печорин наділений неабияким розумом, що критично оцінює навколишній світ. Він міркує над проблемами добра й зла, любові й дружби, над змістом людського життя. В оцінці сучасників самокритичний:" Ми не здатні більше до великих жертв ні для блага людства, ні навіть для власного нашого щастя". Він прекрасно розбирається в людях (наприклад, у Грушницком, у князівні Мэри), не задовольняється сонним життям "водяного суспільства" і дає нищівні характеристики столичним аристократам. Пам'ять Печорина насичена відомостями з літератури й історії. У його щоденнику ми знаходимо цитати із Грибоєдова й Пушкіна, назва добутків, імена письменників і літературних героїв. Печорин безумно смів, як би грає з життям. Коштуючи на краю прірви з незарядженим пістолетом, він підставляє груди під постріл Грушницкого. І це робиться для того, щоб "зазнати межа підлості мого супротивника". Людина сильної волі й більших можливостей, Печорин жагуче прагне до активного життя. "Породжений для високої мети", він змушений жити в томливій бездіяльності або розтрачувати свої сили на вчинки, неварті справжньої людини. Навіть гострі пригоди не можуть його задовольнити. Любов приносить тільки розчарування й прикрість. Навколишньої він заподіює горе, і це поглиблює його страждання. Згадаєте, яка доля Бэлы, Грушницкого, князівни Мэри й Віри, Максима Максимыча. Однак з багатством щиросердечних сил і обдарованістю героя Лермонтов розкриває й такі якості Печорина, які різко знижують його образ. Печорин - холодний егоїст, він байдужий до страждань інших, і це характеризує його як індивідуаліста. Але найважче обвинувачення Печорину - відсутність життєвої мети, безплідність існування. Задумавшись над питанням про мету свого життя, воно записав в "журналі": "А, вірно, вона існувала й, вірно, мені було призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні".Чи знайшов Печорин своє "вище призначення"? Із чи користю розтратив свої "неосяжні сили"? І не про чи подібні йому людях покоління 30- х років минулого століття сказав Михайло Юрійович Лермонтов у знаменитій "Думі":... Над миром ми пройдемо без шуму й сліду, Не кинувши століттям ні думки плідної, Ні геніям початої праці. Чи можна назвати Печорина героєм у позитивному змісті цього слова? Або, може бути, глибока іронія схована в самому заголовку роману? Відповідь на це питання потрібно шукати в передмові. У ньому Лермонтов зовсім категорично заявляє, що Печорин - "це портрет, складений з пороків усього нашого покоління в повному їхньому розвитку. Печоринство було типовою хворобою часу. Однак уже й у ті роки, повні мороку й безнадійності, з'явилися імена щирих героїв. Вони крок за кроком пройшли "кременистий шлях" борців і виявили миру зразки патріотизму й громадянської мужності

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить