Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але коли це бажання здійснюється, поміщик, ні до чого не приспособ-ленний, терпить

Random Images

Твір: Салтиков-Щедрін. М.Е. - Різне - "Художню-ідейно-художня своєрідність казок Салтыкова-Щедріна"

"Художню-ідейно-художня своєрідність казок Салтыкова-Щедріна"

Художню-ідейно-художня своєрідність казок Салтыкова-Щедріна

Особливе місце в російській літературі XIX століття займає творчість відомого письменника М. Е. Салтыкова-Щедріна. Слідом за Н. В. Гоголем він потів нелегким шляхом сатири. Його сатира їдка, часто зла, але убийственно правдива й справедлива. Він забрав з її гоголівський ліризм, зробив більше явної й гротескної. Але від цього добутку не стали простіше й одноманітніше. Навпаки, у них повною мірою виявилося всеосяжне "головотяпство" російського суспільства минулого століття. У своїй багаторічній боротьбі із царською цензурою, прагнучи більш повно й глибоко розповісти про події й ідеї, що хвилювали його, Салтиков-Щедрін неодноразово прибігав до жанру казок. Перші три казки ("Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив", "Пропала совість", "Дикий поміщик") були написані ще в 1869 році. Однак якщо спочатку створювалися лише окремі добутки цього жанру, то в 80-е роки в пресі вийшла ціла книга - "Казки для дітей неабиякого віку". Многообразно ідейно-тематичний зміст цих добутків: це й сатира на самодержавних правителів, і зображення трагічного положення пригнобленого народу, його каторжної праці, і висміювання боягузливих буржуазних інтелігентів, що багато говорять про волю й демократію, а на ділі службовців панівним класам. Казки Салтыкова-Щедріна - це особлива форма сатири; зображуючи дійсність, автор бере з її найбільш яскраві риси, по можливості згущає їх і показує як би під збільшувальним склом. Так, наприклад, у казці "Дикий поміщик" крайнє перебільшення окремих ситуацій дозволило письменникові перетворити смішну історію про дурного й ледачого поміщика в люте викриття існуючих у Росії порядків, які сприяють появі таких поміщиків-паразитів. Самий початок "Дикого поміщика" уводить нас у мир казки: "У деякому царстві, у деякій державі жив-був..." Зберігаючи дух і стиль народної казки, сатирик говорить про реальні події сучасної йому життя. Живучи за рахунок народної праці, нічого не знаючи й не вміючи, але вважаючи себе опорою держави, герой Щедріна ненавидить людей, які годують і напувають його, створюючи комфортні умови существова-ния. Він не може виносити навіть "холопського духу". Його жагуча мрія - втратитися всіх мужиків. Але коли це бажання здійснюється, поміщик, ні до чого не приспособ-ленний, терпить голод, холод, нестаток, зовсім дичавіє, пре-обертаючись у тварина. Зовсім інакше розповідає письменник про народ. Він в автобессловесный і покірливий, і тому викриття поме-щиков сусідить у Щедріна з почуттям гіркоти про трагичес-який безвихідноості долі простої російської людини. Казки письменника алегоричні: на сторінках багатьох з них живуть звірі, риби, птахи, але діють і почувають вони, як люди: ведуть наукові диспути, сваряться й миряться, радуються й страждають, бувають розумними й дурними, сміливими й тусливыми, балакучими й мовчунами. Одна із самих яскравих казок, у якій діють живіт-ные, - "Премудрий піскар". З іронією зображує автор у піскарі переляканого до смерті боягузливого обивателя, що "не їсть, не п'є, ні з ким дружбу не водить, а все свою распостылую життя бере-жет". У цій казці, як і в багатьох інші, письменник сполучить фантастику з реалістичним зображенням дійсності. Перед нами піскар - маленька рыбешка, що боїться всього на світі. Ми довідаємося, що він "платні не одержує, прислуги не тримає, у карти не грає, провина не п'є...". Таким незвичайним сполученням прийомів досягається ефект реальності що відбуває. Читачі розуміють, що піскар - це художня метафора, що допомагає охарактеризувати обиватель^-обивателів-людей-обивателів. Вся біографія піскаря зводиться до формули: "Жив - тремтів і вмирав - тремтів". Страшно стає від цих слів. Але саме безглузде життя боягуза-піскаря допомагає нам зрозуміти, що треба жити так, щоб давати тепло іншим людям, радість - тільки в цьому щасті сьогодення челове-ка в цьому полягає великий зміст нашого перебування землі. Проаналізовані лише дві з багатьох прекрасних і дуже проникливих казок Салтыкова-Щедріна. Але, мені здається, і цих прикладів досить, щоб зробити висновок: своєю творчістю письменник боролася проти корінного зла російського життя: дурості правителів, покірності й безсловесності народу, обивательщини, хабарництва, боягузтву й вульгарності. На жаль, герої Салтыкова-Щедріна не пішли в небуття. І сьогодні ми змушені боротися проти лицемірів, хижаків, користолюбців, байдужих обивателів і безвідповідальних базік. І в цьому нам допомагає жагучий, страждаючий і обурений письменник-сатирик Салтиков-Щедрін.
Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить