Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Це підтверджують і образи-символи, характерні для лірики

Random Images

Твір: Лермонтов. М.Ю. - Герой нашого часу - " Які мотиви лірики Лермонтова я бачу в "Герої нашого часу""

" Які мотиви лірики Лермонтова я бачу в "Герої нашого часу""

Які мотиви лірики Лермонтова я бачу в "Герої нашого часу"

М. Ю. Лермонтов - поет покоління 30-х років XIX століття. "Очевидно, - писав Бєлінський, - що Лермонтов поет зовсім іншої епохи й що його поезія - зовсім нова ланка в ланцюзі історичного розвитку нашого суспільства". Епоха безвременья, політичної реакції після повстання декабристів в 1825 році, розчарування в колишніх ідеалах породила такого поета як М. Ю. Лермонтов, поета, що своєю головною темою обрав тему самітності. І тема ця проходить через всю творчість Лермонтова: з надзвичайною силою звучачи в лірику, у поемах, у безсмертному романі "Герой нашого часу".Зв'язок "Героя нашого часу" з образами ліричних творів Лермонтова безсумнівна. Адже головна думка роману була викладена поетом у вірші "Дума":Сумно я дивлюся на наше поколенье, Його прийдешнє иль порожньо, иль темно. Меж тим під тягарем познанья иль сомненьяв бездіяльності зостариться воно. У цих рядках уже висловлені думки, які знайдуть відбиття й на сторінках роману, адже головний герой його - Григорій Олександрович Печорин - і є типовим представником цілого покоління, у долі якого відбиваються всі пороки, недоліки, хвороби суспільства тої епохи. Про цьому сам автор напише в передмові до 2-му виданню роману: "Це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому розвитку".Якими рисами наділений герой часу 30-х років: він розчарований у житті, у нього немає позитивних ідеалів, мети в житті, він не вірить ні в любов, ні в дружбу, сміється над людськими прихильностями, "життя його млоїть, як рівний шлях, без мети, як бенкет на святі чужому".Григорій Печорин нагадує своїми вчинками ліричного героя вірша "И нудно, і смутно..." Він розчарований у любові. Так, захоплення черкескою Білої приводить до передчасної безглуздої її смерті. Герой роману як би викликує: "Любити, але кого ж? На час - не коштує праці, а вічно любити неможливо..."Григорій Печорин ставиться й до життя, як до гри, до дурного жарту("А життя, як подивишся з холодним вниманьем навколо, такий порожній і дурний жарт"). Він не дорожить життям, не боїться смерті, з радістю йде на випробування долі, ризикуючи бути вбитим п'яним козаком або загинути в безодні моря ("Фаталіст", "Тамань").Міркування Печорина в щоденнику, що є нещадним самоаналізом і самовикриттям, показують ступінь самітності героя. Це підтверджують і образи-символи, характерні для лірики поета - Печорин у мрячну ніч в "Тамані" бачить удалечині, що біліє вітрило ("Вітрило"); згадує про високе зоряне небо, про зв'язок людей, усього світобудови з Богом ("Виходжу один я на дорогу", "Коли хвилюється жовтіюча нива"). Тільки вічна велична природа заспокоює героя роману, примиряє його з навколишньою дійсністю. Саме із цього моменту Григорію Печорин міг би викликнути: "И щастя я можу осягнути на землі, і в небесах я бачу бога".

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить