Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

От початок його знаменитої розповіді "Антоновські яблука": "Пам'ятаю

Random Images

Твір: Бунін. И.А. - Різне - " Основні теми у творчості Івана Олексійовича Буніна - вічні теми: природа, любов, смерть"

" Основні теми у творчості Івана Олексійовича Буніна - вічні теми: природа, любов, смерть"

Основні теми у творчості Івана Олексійовича Буніна - вічні теми: природа, любов, смерть

Бунін належить до останнього покоління письменників із дворянської садиби, що тісно пов'язана із природою центральної смуги Росії. "Так знати й любити природу, як уміє Ив. Бунін, мало хто вміє", - писав Олександр Блок в 1907 році. Недарма Пушкінська премія в 1903 р. була присуджена Буніну за збірник віршів "Листопад", що оспівують російську сільську природу. У своїх віршах поет зв'язав сум російського пейзажу з російським життям в одне нероздільне ціле. "На тлі золотого іконостаса, у вогні листопаду, позолочена заходом, встає покинута садиба". Осінь - "тиха вдова" незвичайно гармоніює із садибами, що пустують, і покину-

oплми хуторами. 'Млоїть мене рідна тиша, млоїть мене гнез-JO рідного на вірші. От початок його знаменитої розповіді "Антоновські яблука":

"Пам'ятаю ранній, свіжий, тихий ранок... Пам'ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, пам'ятаю кленові алеї, тонкий аромат опалого листя й - запах антонівських яблук, запах меду й осінньої свіжості..." І цей захід антонівських яблук супроводжує його у всіх скитаниях і в столицях миру як пам'ять про Батьківщину: "Але по вечорах, - пише Бунін, - я читаю старих поетів, рідних мені по побуті й по многим своїх настроях, нарешті, просто по місцевості, - середній смузі Росії. А ящики мого стола повні антонівськими яблуками, і здоровий осінній аромат переносить мене в село, у поміщицькі садиби".

Разом з виродженням дворянських гнізд вироджується й село. У повісті "Село" він описує двір багатої селянської родини й бачить "морок і бруд" - верб фізичної, і в розумової, і в моральному житті" (Воровскш).

Бунін пише: "Лежить старий, помирає. Він ще живий ---і а вже в сенцах труна приготовлена, уже печуть пироги на поминки. І раптом старий видужує. Куди було запроторювати труну? Чим виправдати витрати? Лук'яна років п'ять проклинали потім за них зжили докорами зі світла, зморили голодом". А от як описує Бунін рівень політичної свідомості селян:

- А не знаєш, навіщо суд приїхав?

-Депутата судити... Говорять, ріку хотів отруїтися

-Депутата? Дурень, так хіба депутати цим займаються?

-А чуму їх знає...

Точка зору Буніна на народ полемично загострена проти тих народолюбцев, які ідеалізували народ, лестили йому,

російське село, Що Гине, обрамлена сумовитим російським пейзажем: "Косо неслися біла крупа, падаючи на чорну, жебрачку сільце, на вибоїсті, брудні дороги, на кінський гній, лід і в ду; сутінковий туман приховував нескінченні поля,' всю цю велику пустелю з її снігами, лісами, селищами й містами, - царство голоду й смерті..."

Тема смерті одержать у творчості Буніна різноманітне висвітлення. Це й загибель Росії, і смерть окремої людини. Смерть виявляється не тільки разрешительницей всі? противо

речий, але й джерелом абсолютної, що очищає сили ("Перетворення", "Митина любов").

Розповідь Буніна "Пан із Сан-Франциско" глибше всіх зрозумів Ал. Т.Твардовский: "Перед особою любові й смерті, по Буніну. стираються самі собою соціальні, класові, майнові грані, що розділяють людей, - перед ними всі рівні. Оверкій з "Худої трави" умирає в куті своєї бідної хати: безіменний пан із Сан-Франциско вмирає тільки що зібравшись добре пообідати в ресторані першокласного готелю на узбережжя теплого моря. Але смерть однаково жахлива своєю невідворотністю. Між іншим, коли цей найбільш відомий з бунинских розповідей тлумачать тільки в змісті викриття капіталізму й символічного передвістя його загибелі, те як би випустять із уваги, що для автора набагато важливіше думка про схильність і мільйонера загальному кінцю, про незначність і ефемерність його могутності перед лш{ом однакового для всіх смертного підсумку".

Смерть як би дозволяє побачити життя людини в її істин" ном світлі. Раніше, ніж смерть фізична, пана із Сан-Франциско осягла духовна смерть

"До 58 років життя його була присвячена нагромадженню. Ставши мільйонером, він хоче одержати всі задоволення, які можна купити за гроші: ...карнавал він думав провести в Ніцці, у Монте-Карло, куди в цю пору стікається саме добірне суспільство, де одні з азартом віддаються автомобільним і вітрильним перегонам, інші рулетці, треті тому, що прийнято - називати фліртом, а четверті - стрілянині в голубів, які дуже красиво здіймаються з кошів над смарагдовим газоном, на тлі моря кольору незабудок, і негайно стукаються білими грудочками об землю...1 - це не життя, це форма життя, позбавлене внутрішнього змісту. Суспільство споживання витравило із себе все людське здатність до Співчуття, співчуттю. Смерть пана із Сан-Франциско сприймається з неудовольствием. адже "вечір був непоправно зіпсований", хазяїн готелю почуває себе винуватим, дає слово, що він прийме "всі залежні від нього міри" до усунення неприємності. Усі вирішують гроші: гості хочуть одержувати задоволення за свої гроші, хазяїн не хоче втрачати прибутку, цим і пояснюється неповага до

смерті, а виходить, моральне падіння суспільства, дегуманізація в неї крайньому прояві

Мертвотність буржуазного суспільства символізує "тонка й гнучка пара найнятих закоханих: грішно-скромна дівчина з опущеними віями, з безневинною зачіскою, і рослого парубків із чорними, як би приклеєними волоссями, блідий від пудри, в изяшнейшей лакованого взуття, у вузькому, з довгими фалдами, фраку - красень, схожий на величезну п'явку". І ніхто не знав, як набридло цій парі причинятися закоханими. І того, що коштує під ними, на дні темного трюму. Ніхто не думає про марність життя перед особою смерті

Темі любові присвячені багато добутків И. А.Буніна й весь цикл розповідей "Темні алеї". "Всі розповіді цієї книги тільки про любов, про її "темний" і найчастіше дуже похмурих і жорстоких алеях", - писав Бунін в одному з листів. Сам Бунін уважав цю книгу самої зробленої по майстерності. Бунін оспівував не платонічну, а почуттєву любов, оточену романтичним ореолом. Любові, у розумінні Буніна, протипоказані будень, усяка тривалість, нехай навіть у бажаному шлюбі, вона - осяяння, "сонячний удар", що нерідко приводить до загибелі. Він описує любов у всіх її станах, де вона ледь світиться й ніколи не збудеться ("Старий порт"), і де нудиться не впізнана ("Ида"), і де переходить у пристрасть ("Убивця"). Любов захоплює всі помисли, всі духовні й фізичні потенції людини - але цей стан не може тривати довго. Щоб любов не видихнула, не вичерпала себе, необхідно розстатися - і назавжди, Якщо цього не роблять самі герої, то в їхнє життя втручається долю, доля: хтось із люблячих гине. Повість "Митина любов" кінчається самогубством героя. Смерть тут трактується як єдина можливість звільнення від любові

Про творчість Олександра Івановича Куприна можна розповідати нескінченно: у його добутках відбилося надзвичайне життєлюбство їхнього автора. "У творчості Куприна відбилося життя у всій нескінченній розмаїтості, не стільки життя в цілому, скільки в осколках, у вихрі випадків". На це свято життя приходять герої його добутків. "Серед них і нещасні, серед них і повії, і забиті солдати, писа...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить