Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Уперше із численними представниками

Random Images

Твір: Булгаков. М.А. - Майстер і Маргарита - "Доля художника й тема мистецтва в романі Булгакова «Майстер і Маргарита»"

"Доля художника й тема мистецтва в романі Булгакова «Майстер і Маргарита»"

Доля художника й тема мистецтва в романі Булгакова «Майстер і Маргарита»

У романі Булгакова «Майстер і Маргарита» зустрічається безліч перехресних тим. Одна з них - це тема диявола, із цього властиво й починається роман.

Ще з епіграфа:

«... так хто ж ти, нарешті?

- Я - частина тої сили,

Що вічно хоче

Зла й вічно робить благо.»

Ґете. Фауст

Визначається схована інтрига роману, що затягає нас у мир трьох вимірів: минулого, справжнього й потойбічного.… Ця сюжетна лінія перетинає долі багатьох героїв роману. Розглянемо літературну еліту Москви. Саме із цієї еліти й виділяються головні герої: Майстер і його майбутній учень Іван Бездомний. Доля Майстра багато в чому повторює долю самого Булгакова. Хоча він і починав писати свій роман в 1928 році, але основний творчий період почався після його одруження з Оленою Сергіївною Шиловской. В Олені можна відразу ж помітити Маргариту - головну героїню роману, що теж як муза, з'явилася до Майстра й сприяла написанню роману. Всі, так само як і в Булгакова з'явилася на світло «головна книга» Майстри - добуток, у яке він зміг вкласти свою душу й серце. Цією Головною книгою для Булгакова став його роман «Майстер і Маргарита», що він писав протягом 12 років! З 1928-го по 1940-й рік. Причому життя цієї Головної книги не була такий гладкої, як це здається. Умови, у яких вона створювалася, були, аж ніяк, ні, благополучними, але, по вираженнях багатьох, стало важливо те, що призначення художника складається зовсім не в боротьбі за долю й благополуччі, а у творчості! Виходить, Булгаков надходив абсолютно правильно, коли затворів, виправляючи й переписуючи роман, щоб домогтися найвищого результату й послужити своєму ж принципу:

«Дописати раніше, ніж умерти...».

Тобто Булгаков не боровся за свій роман, а просто шляхетно творив і втілював його в життя....

Але повернемося від Булгакова до його роману й розглянемо літературне суспільство Москви, описане Булгаковим. Уперше із численними представниками цього суспільства в «будинку Грибоєдова», де проходило збори їхнього чільного складу, вирішуючи питання, ні яким образом, що не ставиться до творчості або мистецтва. Їхня діяльність у цьому органі керування полягала в тім, щоб випросити собі дачу для відпочинку, путевочку в Ялту і як згодом виразився Воланд: «...їх зіпсував квартирне питання...». Коли ж у цьому «лігвищі» літераторів починається бал, те усе більше й більше це нагадує «пекло», у якому все кипить і вирує порожніми й безглуздими мовами. Булгаков жодного разу не показує нам це суспільство в роботі або творчості, вони можуть тільки боротися за місце або гроші. І за всі ці гріхи, а саме головне за безвір'я розплачується Берліоз, що стояв на чолі цього суспільства, йому відрізало голову трамваєм! Ви, може бути, думаєте, що це жорстоко, але немає .... За такі гріхи можна було покарати й ще більш жахливо, адже ці літератори не просто нічого не робили, так вони ще й перешкоджали справжнім творцям мистецтва й збивали зі шляху щирого молодих літературних діячів. Ми бачимо, що це дійсно жахливе й прогниле суспільство, що повинне було стати «світлом наприкінці тунелю» для неосвічених верств населення, а воно просто не діяло й набивало собі кишені.

Але на тлі цього виділяється ще один позитивний персонаж, що не зміг влитися в МАССОЛИТ, їм став Майстер. Про все його життя ми довідаємося з його власних розповідей і, як уже було написано, порівнюємо його з Булгаковим, але отут письменник дійсно виявився на висоті. Ми не можемо просто, повіривши критичним роботам, прилічити Майстри до лику творців і зупинитися на цьому, ми повинні вдивлятися глибше й тоді, як ми можемо помітити, можна знайти ще безліч подібностей, крім долі й життя. Такими подібностями будуть: подібність імен - починаються з букви «М», вони обоє минулого відкинуті суспільством, але все-таки є ще характерна риса - це протиставлення Воланду. Це можна помітити, коли ми запишемо Воланд по-англійському, тобто «Woland». Саме ця перша буква «дубль вэ» уважається переверненою буквою М=W, тобто зворотною стороною монети!

Порівнюючи Михайла Булгакова й Майстри, можна ще розглянути й такий факт, як продовжувачі їхніх справ і їхніх учнів. З роману Булгакова ми довідаємося, що в Майстра, зрештою, з'явився учень: їм став Іван Бездомний або згодом співробітник Інституту філософії, професор Іван Миколайович Понырев. Він був вихований Майстром у справжню людину нашедшего собі місце в суспільстві, у психіатричній лікарні, де вони виявилися разом лише з тієї причини, що там виявляються всі, кому немає місця в суспільстві неправди й обману. Іван Миколайович перейняв від Майстра ті основні принципи життя, яких йому так не вистачало і які не могли дати йому несправжні літератори! Але звернемося до самого Михайла Булгакову, чи був у нього учень? Опираючись на свої вбогі відомості з його біографії, я можу сказати лише, те, що він не був визнаний своїм суспільством і тому він не міг зустріти такої людини, який би став спадкоємцем його літературної діяльності. Тобто Булгаков втілив у свого героя ще й ті риси, які він хотів би мати сам, але не міг мати сам.

Але не треба забувати ще про те, що справжня діяльність творця вимагає жертв і не може проходити безвісти. Основні ідеї Булгакова, як класика, втілилися в романі «Майстер і Маргарита», але ще в ранніх «Записках на манжетах», які Булгаков писав в 1921 році, є паростки ідеї: «... раптом, з надзвичайною чудесною ясністю, зміркував, що право що говорили: написане не можна знищити! Порвати, спалити.… Від людей сховати. Але від самого себе - ніколи! ... », що потім втілилася в думку «рукопису не горять!». Це говорить про те, що творці справжніх надбань мистецтва ніколи не забувають своїх добутків, як говориться: «вони пам'ятають їх напам'ять». Так само як Маяковський пам'ятав свої добутки, як Майстер зберіг весь роман у своїй пам'яті, так і Булгаков писав свою головну книгу й пам'ятав її до дрібних деталей. От так показується нам справжня творчість літераторів і тому ніколи з пам'яті не зникне п'ятий прокуратор Іудеї вершник Понтийский Пілат.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить