Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Повернувшись, він відвідує свого друга князя Андрія. Між ними

Random Images

Твір: Толстой. Л.Н. - Війна й мир - "“СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ” У РОМАНІ Л. Н. ТОЛСТОГО “ВІЙНА Й МИР”"

"“СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ” У РОМАНІ Л. Н. ТОЛСТОГО “ВІЙНА Й МИР”"

“СПРАВЖНЯ

ЖИТТЯ”

У РОМАНІ Л.

Н. ТОЛСТОГО “ВІЙНА Й МИР”

“Справжня

життя”... Що ж це таке, яку життя можна

назвати справжньої? Перше значення слова “справжня”

полягає в розумінні життя як життя

зараз, у даний

момент, життя сьогоднішнім днем. Але в

вираженні “справжнє життя” схований більше

глибокий зміст. Напевно, перед мільйонами

людей не раз вставало питання, дійсно

чи їхнє життя справжня, така, який вона й

повинна бути, чи дійсно вони живуть

правильно й немає іншого, кращого життя? Питання

про справжнє життя піднімається й в

добутку Л. Н. Толстого “Війна й мир”.

Цю проблему автор не міг обійти, тому що “Війна

і мир” - аналог Біблії, а в ній, як

відомо, можна знайти відповідь майже на будь-який

питання. Міркування героїв на цю тему, їх

суперечки між собою, їхнє тлумачення справжньої

життя змушують і читачів замислюватися

над своїм життям, над її змістом. Погляди

героїв роману на поставлену проблему

теж неоднакові, і, коли читаєш цю книгу,

стежиш за думками одного, аналізуєш

сказане іншими. З кимсь ти погоджуєшся,

а точку зору іншого категорично

відмовляєшся розділяти, а може, і зовсім

залишишся при колишній думці, по-своєму

розуміючи справжнє життя. Подання ці

формуються під впливом різних

факторів. Людина дуже довго шукає саме

те, що йому дійсно потрібно, безліч

раз міняє із цього приводу своя думка. Так

і герої роману не відразу зрозуміли, яка ж

життя є дійсно справжньої, а

багато хто не довідалися цього взагалі. Вони йшли до

розумінню цього питання поступово, не раз

міняючи свій світогляд

Наприклад,

князь Андрій Болконский. Він намагався знайти

справжнє життя на війні, пішовши в армію й

розчарувавшись у тім житті, що вів

Князь зрозумів одне: нудна, одноманітна

світське життя не для нього. На війні він

жадав слави, визнання, бажав вирізнитися,

становлячи стратегічні плани й

представляючи, як він урятує армію в

критичний момент. Але після поранення під

Аустерлицем, коли князь Андрій повернувся

додому й тут на його очах умерла дружина,

залишивши йому

маленького сина, всі, до чого він прагнув на

війні, відійшло на другий план. Болконский

усвідомив, що це не є справжнє життя, і

його пошуки такої продовжилися. Оборотний

тепер увага на іншого головного героя

роману - Безухова. Спочатку його життя

становили розваги, виходи у світло,

гульби, пияцтво, за допомогою всього цього він

відволікався від хвилюючих його проблем і

забувався. Серйозна зміна в його

поглядах відбулася після зустрічі з

масонами й вступу в це суспільство

Тепер для нього відкрилася віра в братерство

людей, у ньому прокинулася чеснота,

з'явилося бажання допомогти навколишньої. Із цієї

метою він їде у свій маєток, де

має намір полегшити положення народу,

побудувавши лікарні й школи. Повернувшись, він

відвідує свого друга князя

Андрія

Між ними відбувається серйозна розмова,

більше того, справжня суперечка, у якому кожний

намагався довести правоту своїх поглядів і

переконань. Князь Андрій говорить, що його

мудрість тепер - це життя для себе. Всі,

що він робив, робив для себе, тому що

відтепер знайшов спокій після того, як

перестав жити для інших. Пьер викликував: “А

як же самопожертва, як же братерство!”

Він переконував друга, що так жити не можна, це не

життя, воно теж, мов, пройшов через це й

ледве не загинув. Пьер затверджував, начебто щастя

полягає в тому, щоб жити для інших,

допомагати тим, хто в цьому бідує, наприклад

будувати лікарні. Князь Андрій наступав,

говорячи, що хворому працівникові не потрібно

лікування, йому краще вмерти. І “треба

намагатися зробити своє життя як можна

більше приємної”. “Я живу й у цьому не

винуватий, стало бути, треба як-небудь краще,

нікому не заважаючи, дожити до смерті”, -

говорив він. Пьер заперечував, переконуючи, що

справжнє життя складається в любові й вірі

Я не думаю,

що князь Андрій удоволений тим, як він

живе тепер. Сам Л. Н. Толстой пише, що

після цієї суперечки у внутрішньому світі князя

Андрія починається шумування. І в цьому ми

переконаємося незабаром. Отже, поки

Болконский не знайшов справжнього життя, у нього

це спереду. І винуватницею черговий

зміни стає Наташа. Коли князь

Андрій почув її голос у місячній ночі, її

розмова, все це запало йому в душу, і він не

раз задавався питанням: чому вона так рада й

про що вона думає? І тоді ж вирішив для себе,

що життя не скінчилося, що тепер його

завданням буде, щоб всі

довідалися про нього, щоб не жили незалежно від

його, від його життя, а “щоб на всіх вона

відбивалася” і всі жили з ним разом.

Пізніше, коли князь Андрій уже закохався в

Наташу, але ще не усвідомлював этого, він

згадав слова Пьера й подумав, що той був

прав

І тепер князь Андрій теж починає вірити

у можливість щастя. “Залишимо мертвим

ховати мертвих, а поки живий, треба жити й

бути щасливим”, - думає він. Із цього

моменту й починається нове розуміння

справжнього життя князем Андрієм. Любов до

Наташе змінила його. Він ділиться з Пьером і

говорить про свої почуття, додаючи, що він

жахливо мучився й страждав, але цих борошн не

віддав би нізащо у світі. Він вимовляє

такі слова: “Я не жив колись. Я тільки

тепер живу”. Тепер, коли він страждає й

любить одночасно, він уважає, що живе,

живе по-справжньому. Чому ж князь Андрій

говорить, що не віддав би цих мучень і

страждань, що тільки завдяки їм і живий?

Виходить, виходить, що справжнє життя

повинна поряд із щасливими митями

містити й

страждання. У ній повинні сполучатися погане й

гарне, радісне й смутне, щастя,

любов і розчарування. Тільки страждаючи, ми

можемо зрозуміти щиру ціну тому, що в нас

є, і по-справжньому дорожити цим

Князь

Андрій пізнав все це, тому можна

сказати, що він знайшов те, що шукав, знайшов

справжнє життя. Я вважаю, що Л. Н. Толстой

зв'язує поняття “справжнього життя” з

князем Андрієм. Він у романі коштує вище всіх,

адже йому, удалося зрозуміти те, чого багато хто не

усвідомлювали. Візьмемо того ж Пьера.

Розчарувавшись у масонстві, він наприкінці

кінців знаходить щастя з Наташей у сімейному

колу. Але їхнє життя протікало спокійно, вони

були просто щасливі й не жнива-чи, не

намагалися більше шукати нічого кращого для

себе. А князь Андрій, зрозумівши зміст щирої

життя, іде в інший світ і прилучається як

би до божественного. От чому, я думаю,

осягти ідеал життя, “справжнє життя” Л. Н.

Товстої дав саме князеві Андрію

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить