Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

По споконвічної російської традиції герой одержав

Random Images

Твір: Гончарів. И.А. - Обломів - "ОБЛОМІВ ЯК ЛЮДИНА И “ОБЛОМОВЩИНА” ЯК ЯВИЩЕ"

"ОБЛОМІВ ЯК ЛЮДИНА И “ОБЛОМОВЩИНА” ЯК ЯВИЩЕ"

ОБЛОМІВ ЯК

ЛЮДИНА И “ОБЛОМОВЩИНА” ЯК ЯВИЩЕ

(по романі Й.

А. Гончарова “Обломів”)

Дотепер

не вщухають суперечки навколо фігури Іллі Ілліча

Обломова, що почалися вмомент появи

добутку в 1859 році. Одні бачили й бачать

у ньому мудреця й споглядальника, людину з

добрим “голубиним” серцем. Інші, колись

усього Н. А. Добролюбов, відзначали “лінь і

апатію” Обломова, його суспільну

марність і нікчемність. З легкої руки

критика поняття “обломовщина” зробилося

загальним

Самого

автора не задовольняли обидві позиції. Він був

засмучений тим, що ніхто не зв'язав образи

добутку в “одне ціле”, ніхто не зміг

прочитати роман “між рядками”.

Гончарів чекав читача, здатного

розібратися у всіх “за” і “проти”,

сказати вагоме, але спокійне й

безстороннє слово огерое.

У молоді

роки Обломів хотів вести життя художників і

поетів. Його девізом було виречення: “Вся

життя є думка й праця”. Однак це

бажання, як, втім, і багато інші, “незбагненним

образом згасло”: Обломів поринув в “болото”,

опустився на “дно” бездумного

існування. “Обломовщина” - такий

діагноз ставить своєму другові Штольц, і,

відповідно до його, Ілля Ілліч не здатний

скинути “халат” зі своїх плечей, тим більше з

розуму й душі

Все це так.

І проте, духовна біографія Обломова

не може бути представлений лише як процес

поступового й неухильного розпаду

особистості, втрати внутрішнього стрижня

Обломів - по-своєму цільна натура, що

саме у своїй цілісності й неподожести на “інших”

протистоїть і тому ж Штольцу, і масі

ділків, кар'єристів, пристосованців, “мучителів”,

незадоволених, що постійно метушаться,

докучающих настирливістю й невиправданої

вимогливістю

У романі

Гончарова відчутне гоголівський початок. Ілля

Ілліч найбільше схожий на Манилова: мрії,

мрії, елементарність бажань. Але є одне

важлива відмінність, що не дозволяє

ототожнювати персонажів: в Обломове

начисто відсутнє самовдоволення -

вірна й головна ознака вульгарності. Звичайно,

колись Обломів готовив собі роль творця

Творцем він не став, але він не став і

безвладним виконавцем чужої думки

За словами

Іллі Ілліча, у суспільстві ні “інтересів розуму,

серця, немає загальної симпатії”. Може бути,

несвідомо для себе герой вимовив

слово, що дає ключ до розуміння його

життєвої позиції. У сучасній мові “симпатія”

- синонім поняттям “співчуття”, “потяг”,

“співпереживання”. Однак в “Розумному

словнику” В. И. Даля в поясненні даються

епітети: “беззвітна любов”, “безпричинне

потяг до іншому”. Не любов-пристрасть, не

любов, раціонально з'ясовна, а щось

вище, вихідне із внутрішніх

беззвітних серцевих спонукань, не

контрольоване розумом почуття лежить в

основі світовідчування персонажа. Характерний

приклад: з одним із приятелів обговорюються

колишні товариші по службі. “Він добрий малий!” -

озивається про одному з них Обломів і відразу

додає: “Дуже добрий...” І далі

підбираються визначення по наростаючі: “Прекрасний

людина!.. Відмінна людина!”

ЩоВмів

любити інших повнотою свого незлобивого

серця, Обломів залишив у серцях

соприкасавшихся з ним людей слід нічого не

потребуючої, зовні безвладної, а на самому

справі самовідданої любові. Знаменна

щодо цього доля Гафії Матвіївни,

поміщицею, що стала, пані Обломовой.

Після смерті чоловіка вона як і раніше була “живим

маятником” у будинку: господарювала, напувала

всіх сподіваємося й кава, обшивала, дивилася за

білизною, за дітьми, за куховаркою, за двірником,

намагалася догодити братикові і його примхливої

дружині. “Але отчого ж так?” - вопрошает

Гончарів. Що змушувало її, незалежну й

ні в чому не нужденну, взяти на себе

всі ті

турбота, на які ця жінка прирекла

себе? Відповідь один: жертовність ішла від любові

Обломова; тепер Гафія Матвіївна знала,

що жила не дарма, і існування її

стало осмисленим. Добро породжує добро,

тому кріпак Захар не може покинути

могили свого пана. Але син Обломова,

воспитывающийся в будинку Штольца, навряд чи

збереже" почуття загальної симпатії

Ілля Ілліч

умер без болю й мучень: начебто

зупинилися годинник, які забули завести

напередодні. Його тіло, уточнює Гончарів,

спочиває на найближчому цвинтарі під

скромною урною, між кущів, “у затишок”,

“здається, сам ангел тиші охороняє сон його”.

Раптова

кончина без страждань - своєрідна

нагорода за чисту, “як кришталь”, душу. Але

адже це ще й смерть без покаяння, без

останнього критично кинутого погляду

на прожиті роки, без підведення підсумків

земного буття. “Ніхто не видал останніх

його мінут, не чув передсмертного стогону”.

Виникає

воістину двозначна ситуація: для Іллі

Ілліча, що жив тихо й непомітно, “легка”

смерть - звичайно, благо. Але для людини,

як істоти розумного, несучого

відповідальність за стан миру, це не

вихід, не виправдання

Учені

багато сперечаються про походження прізвища

персонажа. По споконвічної російської традиції

герой одержав неї від родового маєтку

Обломовки, назва якого більшої

частиною зводять до слова “уламок”: уламок

старого укладу життя, патріархальній Русі

Є й інше тлумачення: у народних

казках часто зустрічається поняття: “ сон-обломон”,

який зачаровує людини, як би

придавлює його могильним каменем, прирікаючи

на повільне, поступове вгасання

“Обломовщина”

- сон активного внутрішнього “я”, що могет

уразити кожного, що не выработали в собі

морально-психологічної протиотрути

ЩоВолодіє

величезною силою узагальнення, образ Обломова

ставиться до “вічного” образам не тільки

росіянці, але й світової літератури

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить