Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Гуров нічого не може із собою поробити й відправляється в містечко, де живе

Random Images

Твір: Чехов А. П. - Дама із собачкою - " ТЕМА ЛЮБОВІ В РОЗПОВІДІ ЧЕХОВА "ДАМА ІЗ СОБАЧКОЮ""

" ТЕМА ЛЮБОВІ В РОЗПОВІДІ ЧЕХОВА "ДАМА ІЗ СОБАЧКОЮ""

ТЕМА ЛЮБОВІ В РОЗПОВІДІ ЧЕХОВА

"ДАМА ІЗ СОБАЧКОЮ"

Чехів у своїй творчості приділяв величезну увагу миру складних, найчастіше непередбачених рухів людської душі й особливо почуттю любові. Безумовно, любов - найясніше й прекрасне почуття, але життя в суспільстві накладає на людину обмеження й заборони, покликані направити могутню стихію любові в спокійне сімейне русло, де пристрасть узаконена й стає лише одним з елементів повсякденного життя. У Росії під час Чехова були дуже сильні патріархальні подання про любов і шлюб. Уважалося цілком нормальним женитися й виходити заміж не по любові, а або по "розумному розрахунку", або за домовленістю батьків, або з якихось інших міркувань життєвого здорового глузду. Однак прожити без любові або ж загнати в тісні рамки живе вільне почуття далеко не просто. Якщо людини, обділеного любов'ю, не поглинали цілком інтереси практичної або духовної властивості, то в якийсь момент він з болісною гостротою й болем відчував безглуздість і безцільність життя. Йому ставало страшно й нудно жити лише для того, щоб - за словами Пушкіна - благополучно "померти посередині дітей, плаксивих бабів, так лікарів".

Герої розповіді Чехова "Дама із собачкою" живуть спокійним і розміряним життям, що уже давно визначилася, придбала цілком завершену форму, а в перспективі в них - повільне старіння. У їхньому житті немає місця сильним страстям, у ній нічого не відбувається. Нудно! Героїня їде на море лише тому, що в суспільстві прийнято їздити на море. Вона, як сотні інших дозвільних, старанно відпочиваючих жінок, виконує запропонований ритуал: прогулюється по набережній, гріється на сонце, дихає корисним морським повітрям. Головний герой, Гуров, живе так само розмірено й нудно. Правда, він час від часу дозволяє собі "маленькі витівки", щоб якось скрасити свої сумовиті сірі будні в родині, що завжди була йому чужий. Він змінює дружині, що не любить, та й ніколи не любив, женившись, швидше за все, щоб бути "як всі". Його зради - аж ніяк не романтичні пригоди, вони - частина все того ж рутинного порядку. Любовний зв'язок Гурова й Ганни Сергіївни представляється обом чимсь випадкова й скороминущим, хоча жінка вперше змінила чоловікові й щиро переживає це. Проте цей "південний" роман вносить у їхнє існування пожвавлення: їх, немов дітей, залучає те, що їхній зв'язок ставиться до сфери заборон, над нею тяжіє поняття, що притягає, "не можна", і вони не замислюються про наслідки. Але ця начебто ні до чого не зобов'язуюча гра поступово переростає в серйозне почуття, а час літнього відпочинку вже під ішло до кінця. Хоча їм і шкода розставатися один з одним, вони впевнені, що впораються із собою й забудуть приємний курортний роман. Але занароджена любов сильніше їх - у загальному-те слабких і безвладних людей. Гуров нічого не може із собою поробити й відправляється в містечко, де живе його "дама із собачкою". Він ні на що не сподівається, але при зустрічі з Ганною Сергіївною довідається, що й вона тужила за ним, марне намагаючись його забутися

Геніальність Чехова в тім, що він із приголомшливою переконливістю показує нам любов людей самих звичайних і нічим не примітних, "маленьких". Вони - пересічні й у загальному-те нудні люди. Вони не мають сил подолати ні з любов'ю, ні з життям, і їхній зв'язок так і залишається звичайним зв'язком, тому що вони не в змозі не розірвати свої відносини, не вступити один з одним у законний шлюб. Гуров боїться свою дружину, а Ганна Сергіївна не хоче ранити свого чоловіка. Однак насправді не це головне: ми розуміємо, що їх обох утримує страх змінити звичний спосіб життя. Вони продовжують час від часу тайкома зустрічатися, щоб "урвати" у життя крупицю щастя, але це щастя штучно й не справді. Чехів залишає кінець розповіді відкритим, він не показує читачеві, як любов його героїв неухильно поринає в болото вульгарної повсякденності, але про цьому неважко догадатися, оскільки розказана їм історія не може мати кінця. Це - свого роду "дурна нескінченність", тому що ні Гуров, ні Ганна Сергіївна ні до чого не прагнуть і життя їх не наповнене змістом, що могла їм даровать любов, якби вони не були так слабкі...

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить