Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

В-Ці роки Бунін намагається сполучити реалістичні

Random Images

Твір: Бунін. И.А. - Різне - " ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ БУНІН ( 1870-1953 г.)"

" ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ БУНІН ( 1870-1953 г.)"

ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ БУНІН ( 1870-1953 г.)

"Російським класиком рубежу двох сторіч" назвав Буніна К. Федін, виступаючи в 1954 р. на Другому Всесоюзному з'їзді письменників, Бунін був найбільшим майстром російської реалістичної прози й видатним поетом початку XX століття

Письменник-Реаліст бачив і неминуче руйнування, і запустіння "дворянських гнізд", настання буржуазних відносин, що проникали в село, правдиво показав темряву й відсталість старого села, створив багато своєрідних, що запам'ятовуються характерів російських селян. Проникливо художник пише й про чудесний дарунок любові, про нерозривний зв'язок людини із природою, про найтонші рухи душі. Літературна діяльність Буніна починається наприкінці 80-х років минулого сторіччя, молодий письменник у таких розповідях, як "Кастрюк", "На чужій стороні", "На хуторі" і інших, малює безвихідну вбогість селянства. У розповіді "На край світла" /1894 р./ автор малює епізоди переселення безземельних українських селян у далекий Уссурійський край, трагічні переживання переселенців у момент розлуки з рідними місцями, сльози дітей і думи старих. Добутку 90-х років відрізняються демократизмом, знанням народного життя

Відбувається знайомство із Чеховим, Горьким

В-Ці роки Бунін намагається сполучити реалістичні традиції з новими прийомами й принципами композиції, близькими до імпресіонізму /розмита фабула, створення музичного, ритмічного малюнка/. Так у розповіді "Антоновські яблука" /1900 р./ показані зовні не зв'язані епізоди життя гаснучого патріархально-дворянського побуту, пофарбованого ліричним смутком і жалем. Однак у розповіді не тільки туга за запустілими "дворянським гніздам". На сторінках виникають гарні картини, овіяні почуттям любові до батьківщини, що затверджує щастя злиття людини сприродой.

І все-таки соціальні проблеми не зникають у його добутках. От колишній миколаївський солдат Мелитон /"Мелитон"/, якого прогнали батогами "крізь лад", що втратив родину. У розповідях "Руда", "Епітафія", "Нова дорога" встають картини голоду, убогості й руйнування села. Ця соціальна викривальна тема як би відтискується на другий план, на перший план виходять "вічні теми": велич життя й смерті, нев'януча краса природи /"Туман", "Тиша"/. Із цього приводу /"Про листопад"/. Гіркий писав: "Люблю я відпочивати душою на тім гарному, у якому вкладене вічне, хоча й не приємного мені збурювання життям, немає сьогоднішнього дня, чим я по перевазі живу..."

В 1909 р. Бунін писав Горькому з Італії: "Повернувся до тому, до чого ви радили повернутися, - до повісті про село /розповідь "Село"/. Сільське життя дане через сприйняття братів Тихона й Кузьми "расових. Кузьма хоче вчитися, потім пише про життя, про лінощі російського народу. Тихін - великий кулак, нещадно розправляється із селянським хвилюванням

В автора помітне сполучення безвідрадної картини життя села з невір'ям у творчі сили народу, немає просвіту в майбутнє народу. Але він правдиво показує в "Селі" відсталість, брутальність, негативні, важкі сторони сільського побуту, які були результатом вікового гноблення. У цьому сила повести. Це помітив Горький: "Доріг мені цей скромно схований, заглушений стогін про рідну землю. Дорога шляхетна скорбота, болісний страх за неї, і все це ново. Так ще не писали". "Село" - один із кращих добутків російської прози початку XX століття. В 1911-13 гг. він усе ширше охоплює різні сторони російської дійсності: і виродження дворянства /"Суходіл", "Останнє побачення"/, і потворність міщанського побуту /"Гарне життя", "Чаша життя"/, і тему любові, що часто буває пагубної /"Гнат", "При дорозі"/. У великому циклі розповідей про селянство /"Веселий двір", "Будні", "Жертва" і інші/ письменник продовжує тему "Села". У повісті "Суходіл" рішуче переглядається традиція поетизації садибного життя, преклоніння перед красою гаснучих "дворянських гнізд". Ідея кревного єднання помісного дворянства й народу в повісті "Суходіл" сполучається з думкою автора про відповідальність панів за долі селян, про їхню страшну провину перед ними. Протест проти фальшивої буржуазної моралі помітний у розповідях "Брати", "Пан із Сан-Франциско". У розповіді "Брати" /написаний після поїздки на Цейлон/ дані образи жорстокого, пересиченого англійця й молодого "тубільця" - рикші, закоханого в дівчину-тубілку. Кінець жалюгідний: дівчина попадаєте будинок терпимості, герой кінчає життя самогубством. Колонізатори приносять руйнування й смерть

У розповіді "Пан із Сан-Франциско" письменник не дає ім'я героєві. Американський мільйонер, все життя истративший у погоні за прибутком, на схилі віку разом із дружиною й дочкою їде в Європу на "Атлантиді", розкішному пароплаві того років. Він самовпевнений і заздалегідь смакує ті насолоди, які можуть бути куплені за гроші. Але все ничтожно перед смертю. У готелі на Капрі раптово він умирає. Його труп у старому ящику з-під содової назад відправляють на пароплав. Бунін показав, що пан із Сан-Франциско /"нова людина зі старим серцем", по вираженню Буніна/ належить до лику тих, які ціною вбогості й загибелі багатьох тисяч людей придбали мільйони й тепер п'ють дорогі лікери й курять дорогі гаванські сигари. Своєрідним символом фальші їхнього існування автор показав закохану пару, на яку любувалися пасажири. Тільки один капітан корабля знає, що це "найняті закохані", за гроші граючі в любов для ситої публіки. І тут контраст життя богатых і людей з народу. Образи трудівників овіяні теплотою й любов'ю /коридорний Луиджи, човняр Лоренцо, горцыволынщики/, вони протистоять аморальному й брехливому миру ситих. Але він засуджує цей мир з тих же відвернених позицій, що й у розповіді "Брати".

Жахам війни Бунін протиставляє красу й вічну силу любові - єдиної й неминущий цінності /"Граматика любові"/. Але іноді й любов несе приреченість і загибель /"Син", "Сни Гангу", "Легкий подих"/. Після 1917 року Бунін виявився в еміграції. У Парижу пише цикл розповідей "Темні алеї". Особливо привабливі жіночі образи. Любов - найвище счартье, але вона буває недовговічна й неміцна, любов буває самотньої, занедбаної /"Холодна осінь", "Париж", "На чужині"/. Роман "Життя Арсеньєва" / 1924-28 гг./ написаний на автобіографічному матеріалі /тема батьківщини, природа, любов, життя й смерть/. 3десь часом поетизується минуле монархічної Росії. Героїчна війна Росії з фашистською Німеччиною хвилювала художника, він любив свою батьківщину

Бунін близький Чехову, писав російські новели. Він майстер деталі, чудовий пейзажист. На відміну від Куприна, Бунін не прагнув до острозанимательным сюжетів, його відрізняє ліризм розповіді. Визнаний майстер прози, Бунін був і видатним поетом. В 80-90- х рр. улюбленою темою віршів була природа /"Листопад"/. От образ осіни, "тихою вдовою" вступающей у лісові хоромы:

Ліс, moчнo терем писаний, Ліловий, золотий, бaгpяный, Веселої пестрою юрбою Коштує нaд светлою галявиною

З'являлися й декадентські мотиви, але ненадовго. Цивільні вірші "Джордано Бруно", "Ормузд", "Пустище" і інші. Дано реалістичні картини сільського й садибного побуту, зі співчуттям обкреслені образи простих людей /"Орач", "Косовиця", "На Плющихе", "Пісня"/. Бунін був чудовим перекладачем /"Каїн" і "Манфред" Байрона, "Кримські сонети" Міцкевича, "Пісня про Гайавате" Лонгфелло; переклади із Шевченко - "Заповіт". Для нас важлива висока поетична культура Буніна, його володіння скарбами російської мови, високий ліризм його художніх образів, досконалість форм його - добутків.45

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить