Коли Бєлінський прочитав вірш

Ідеал суспільного діяча в поезії Некрасова

У віршах Некрасова проявляється ідеал суспільного діяча, що проникнуть безмежною любов'ю до батьківщини й здатний віддати життя в ім'я її. Прикладом може служити вірш «Пам'яті Добролюбова», написане в 1864 році. У поетичних роздумах поета про його друзів відбиті риси позитивних героїв, кращих людей часу, неповторні індивідуальні портрети Добролюбова й Бєлінського. У творчості Некрасова тема «Бєлінський» була не тільки особистої, але й суспільно важливої. В 1853 році, коли ім'я Бєлінського було під забороною цензури, поет публікує вірш «Пам'яті приятеля» до п'ятиліття від дня смерті Бєлінського. Бєлінському Некрасов присвятив і поеми: «Бєлінський» (1865 рік), «Нещасна» (1856 рік), «Сівачам».

Вся творчість Некрасова присвячено народу, і, важко хворий, він не переставав про нього думати. Вірш «Сівачам» є закликом продовжити суспільну боротьбу. Сівачі - суспільні діячі, народні заступники, які повинні внести в народ «насіння правди».

Чому Бєлінський є ідеалом для Некрасова? Можливо, причиною цьому служить те, що саме завдяки Бєлінському Некрасов став великим поетом. Коли Бєлінський прочитав вірш Некрасова «Залізниця», він зі слізьми на очах підійшов до нього й сказав: « чиЗнаєте Ви, що Ви поет - і поет щирий!».

У Добролюбове Некрасов бачив революціонера, готового згоріти в полум'ї боротьби, відзначав його вміння підкорити особисте життя високим суспільним цілям, рідку здатність до самопожертви. Добролюбов завжди вірив у високі ідеали, його духовна чистота вражала Некрасова