Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Цим Щедрін хоче сказати нам, що народ - творець

Random Images

Народ у казках М. Е. Салтикова-Щедріна


 
 Важливе місце у творчості Салтикова-Щедріна займають його “Казки”, які підбивають підсумок сорокалітньої творчої діяльності автора. Більша частина казок була написана в останні десять років життя письменника. І це, звичайно, не випадково. Салтиков-Щедрін удався до жанру казки в 80-е роки XIX сторіччя, коли політична цензура була така, що авторові довелося знайти форму, найбільш зручному й зрозумілу простому читачеві.
 Як і у всіх добутках Салтикова-Щедріна, у казках протиборствують дві сили: народ і його гнобителі. Народ виступає тут під масками добрих, беззахисних, знедолених зверушек, а визискувачі -під масками хижаків. Це баєчна традиція, Що ще розвивав у своїй творчості великий російський байкар Крилов. У всіх казках присутня узагальнений образ трудівника, над Яким знущаються гнобителі. Це й Коняга, що представляє собою символ робочої й селянської Русі, і мужики з повісті “Як один мужик двох генералів прокормив”, і багато хто інші.
 Зображуючи важке життя трудового народу, Щедрін співчуває йому, але в той же час і вболіває про його смиренність і аокорности, безмірній слухняності. Гіркий сміх відчувається крізь рядки автора, коли він розповідає нам, як мужик звив собі мотузку. Практично у всіх казках письменник малює мужика з любов'ю, показуючи його велику силу й шляхетність. Народ у його добутках честер добрий, сміливий і розумний. Він може зробити все: і себе з паном прокормити хату побудувати, і коня підкувати, і одяг зшити, і “ море-океан” перемахнути. Гнобителі леї в казках виглядають безглуздо, смішно, автор сміється над їхньою безпорадністю, неуцтвом, неможливістю прожити без мужика. Щедрін висміює такі людські пороки, властивий хазяям життя, як жадібність, скнарість, деспотизм, повне неуцтво. Все це прекрасно видно в салтиковском збірнику, згадаємо хоча б двох генералів або дикого поміщика з однойменної казки.
 Однієї з основних ідей, які проповідує автор у своїх добутках, є звільнення селян від ярма самодержавства в особі поміщиків. Найкраще це видно в казці “Дикий поміщик”, де автор як би зібрав воєдино всі свої думки й ідеї із цього приводу. Тут особливо гостро поставлена проблема взаємин між замученим народом і кріпосниками: “Худобина на водопій вийде - поміщик кричить: моя вода! Курка за околицю вибредет - поміщик кричить: моя земля! І земля, і вода, і повітря - всі його стало. Скіпи не стало мужикові светец запалити, прута не стало, чим хату вимести”.
 Автор показує, що відбувається з поміщиком кинутим селянами: він стає лютим хижаком, немитим, неголеним, умираючим від голоду. І тоді ми бачимо, що немає життя панові без мужика, не може поміщик шматка хліба собі сам добути. Але як тільки вертається народ, усе стає на свої місця. Цим Щедрін хоче сказати нам, що народ - творець багатств, а його хазяїн - лише споживач.
 Уособленням обивательщини став “премудрий пискарь”, що все своє життя провів, ховаючись, боячись і побоюючись всіх і вся. Метою життя цього “освіченого, помірковано ліберального боягуза став порятунок своєї шкіри, запобігання неприємностей, відхід від всіх життєвих проблем. Нехай він і дожив до глибокої старості, але життя його була так порожня й незначна, що, крім усмішки й презирства, ніяких почуттів у читача не викликають.
 Цілий ряд казок присвячений висміюванню Царської влади й державного устрою. “ Орел-Меценат” є пародією на освічену Русь. Автор в особі Орла зображує правителя і його наближених, які знищують культуру, науку для досягнення своїх приземлених, матеріальних цілей.
 Незважаючи на любов до народу, письменник не міг не відбити такі його якості, як довготерпіння, смиренність, покірність. Автор говорить про те, що тільки сам народ може допомогти собі, виправити своє принижене, тяжке, підневільне положення.
 Не можна не згадати й про мову казок Щедріна. Створюючи їх, письменник опирався на досвід народної творчості, про що свідчить наявність безлічі прислів'їв, приказок, приповідок. Мова іносказання знайшов відбиття в цих добутках, видозмінившись відповідно жанру політичної казки. Автор говорить про давню давнину або про якесь невідоме місце, а насправді ж він описує сучасну йому дійсність: “Нині цього ні, а був такий час...”. Щедрін прибігає до алегорії, використанню масок із тваринного миру яким все-таки не вдалося сховати свій соціально-політичний зміст і ідеї.
 За всіх часів тема народу, його життя й доля хвилювали російських письменників. Не був виключенням у цьому ряді й Салтиков-Щедрін зі своїми казками

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить