Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

З величезним інтересом ми, читачі, спостерігаємо за позитивними

Random Images

Роль пейзажу в розкритті ідейно-художнього змісту роману

Основною темою роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти” є боротьба двох протилежних “таборів” ліберального дворянства й революційно настроєних молодих демократів, “батьків” і “дітей”. Подібного роду конфлікт яскраво відбиває сама назва роману - “Батьки й діти”.

Тургенєва по праву можна вважати художником людських образів. На сторінках роману ми зустрічаємо целую галерею по-своєму яскравих особистостей - це й типові представники табору “батьків” - Микола Петрович і Павло Петрович Кірсанови, утворені й глибоко інтелігентні люди, і яскраві й самобутні прихильники “молодий” ідеї, як, наприклад, головний герой роману Євгеній Базарів

З величезним інтересом ми, читачі, спостерігаємо за позитивними й негативними сторонами характеру героїв, за їхніми успіхами й невдачами, за відповідністю або невідповідністю їх сучасної їм епосі. Але, як відомо, зрозуміти й оцінити образи героїв неможливо, не зрозумівши й не оцінивши ту обстановку в країні, у якій складалися й формувалися погляди персонажів. І тому Тургенєв малює перед читачем широку панораму сучасної йому Росії, передаючи детально побут, вдачі й описи природи. Остання займає особливе місце в добутку письменника, виступаючи в чи ролі не головного персонажа роману

Практично всі твори Тургенєва відрізняються чудовими пейзажними замальовками російської природи, на сторінках його прози - маса описів, подібних наступний “всі навкруги золотисто зеленіло, все широко й м'яко хвилювалося й лисніло під тихим подихом теплого вітерцю, усе - дерева, кущі й трави...”. И на тлі прекрасної природи Тургенєв у романі “Батьки й діти” малює картину дійсності - російське село з “низькими избенками під темними, часто до половини разметанними дахами”, з “кривими молотильними сарайчиками із плетеними із хмизу стінами й що позіхають воротцами”, з її неуцтвом, безкультур'ям, убогістю й повною розрухою

Очами приятеля Базарова - Аркадія Кірсанова, що повернулося з Петербурга в маєток свого батька, ми бачимо картину, що змушує мимоволі стискуватися наше серце “Місця, по яких вони проїжджали, не могли назватися мальовничими. Поля, всі поля тяглися до самого небокраю, те здіймаючи, те опускаючись знову; подекуди виднілися невеликі ліси й, засіяні рідким і низьким чагарником, вилися яри, нагадуючи ока їхнє власне зображення на стародавніх планах екатериновского часу... Як навмисно, мужички зустрічалися всі обтерханние, на поганих клячонках, як злиденні в лахміттях, стояли пришляхові рокити з ободранною корою й обламаними галузями; схудлі, шорсткі, немов обгризені, корови жадібно щипали траву по канавах...”.

Різко контрастує з настільки непривабливими картинами побут аристократів Микола Петрович грає на віолончелі в той час, коли голодні й злиденні селяни, доведені до розпачу, “готові себе обкрасти, щоб тільки напитися дурману в шинку”. Поруч із запущеними й напіврозваленими будиночками селян ми бачимо сад Кірсанових із клумбами, з “альтанкою із сиреней і акацій”, де іноді пили чай і обідали, з доріжками, вимощеними каменем

Подібного роду протиставлення помітні й у побутових замальовках. Витонченому кабінету Павла Петровича з “гарними шпалерами дикого кольору й з розвішаною зброєю на строкатому перському килимі”, з ореховою меблями, бібліотекою, бронзовими статуетками й каміном протиставляються старі избенки із проваленими дахами, зруйнованими заборами, за яких, зауважує Базарів, ховаються “худоба поганої й коня розбиті”.

Головний герой - нігіліст, “нова людина” - Євгеній Базарів заявляє “природа не храм, а майстерня...”, але цим словам сам Тургенєв не раз дає спростування. Тому що дія роману відбувається в селі, те поряд з воістину жахливими картинами побуту (досить згадати голодних дітей, що ловлять за копійку жаб для досвідів Базарова, і вічно п'яних від безвихідності мужиків) автор малює целую галерею чудових пейзажів лісу, поля, яри...

Ці картини підспудно переконують нас у хибності поглядів Базарова природа - храм, а аж ніяк не майстерня. І тільки життя в гармонії з навколишнім світом, а не насильство над ним здатно принести людині щире щастя. Будучи по своїх переконаннях близьким до табору батьків, Тургенєв з особливою ніжністю створює образ Миколи Петровича Кірсанова, людини, що зауважує й обожнює красу природи, людини, що не розуміє, “як можна не співчувати природі”

Замислюючись над фіналом роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти”, мимоволі приходиш до наступного висновку Пушкін і гра на віолончелі набагато важ - її всієї “корисної” діяльності Базарова. Дурна й раптова смерть героя - не від революційної боротьби, а від трупної отрути, що попали йому в кров під час однієї з операцій, - змушує задуматися “А чи потрібний була така людина своїй епосі”.

У фіналі роману на могилі нігіліста й революціонера Базарова ми бачимо не юрбу послідовників, а лише дві згорблені фігури його старих-батьків і... вічно спокійну, байдужу природу квіти й траву, “глядящую своїми безневинними очами”, нагадуючи про вічній, нескінченній житті. Описуючи могилу Базарова, що так люто заперечує природу, Тургенєв знову малює пейзаж “Але між ними (могилами) є одна, до якої не стосується людин, що не топче тварина одні птахи сідають на неї й співають на зорі. Залізна огорожа її оточує; дві молоді ялинки посаджені по її краях...”. Тільки невибагливі ялини здатні прижитися на землі, під якою спочиває тіло людини, що отрицали велич природи - самого дивного із усього того, що є на світлі

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить