Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Ми бачимо дзеркальне відбиття фабул - М. Горький знаходить романтизм

Random Images

АНАЛІЗ-ПОРІВНЯННЯ РОЗПОВІДЕЙ Л. АНДРЄЄВА «БЕЗОДНЯ» И М. ГОРЬКОГО « СТРАСТІ-МОРДАСТИ»

Декадентство Л. Андрєєва й романтизм М. Горького 'зробили погляди письменників на взаємини чоловіка й жінки, на виникнення тваринних інстинктів у людині полярними

Сюжети обох розповідей розвиваються в діаметрально протилежних напрямках. На початку «Безодні» Л. Андрєєва ми бачимо закохану пару. Зиночка й Немовецкий повні надій на майбутнє, мріють про жертовну любов і, може бути, уважають, що люблять один одного. Цьому сприяє й чудовий пейзаж, їх навколишній. Початок, як ми бачимо, цілком романтичне. Але зовсім раптом сюжет робить різкий поворот - і позолоть, лак сентиментальності злітають, оголюючи безодні людської душі. «Безодня!» Виходять на поверхню всі низинні тваринні інстинкти підсвідомості - і утворений парубок падає нижче бурлак, уподібнюється звірові, зберігаючи лише одну людську якість - «здатність брехати». Так... Глибини підсвідомості лякають, навіть сама людина часом не знає, на що він здатний...

М. Горький іде зовсім від іншого постулату. Атмосфера початку розповіді « Страсті-Мордасти» набудовує на розпусту, бруд, падіння, але несподівана колізія - і романтичні почуття виникають там, де їх, здавалося б, бути не може. На дні життя людина не опускається до стану тварини, а навіть піднімається до жалю, до допомоги слабкому, до великодушності

Ми бачимо дзеркальне відбиття фабул - М. Горький знаходить романтизм на «окраїнах життя», а Л. Андрєєв показує страшні безодні душі звичайної людини. Надумані етичні норми людства лише прикривають його порочні бажання, його розбещену сутність. Люди не вміють любити й розуміти один одного... Печорин говорив, що жінка подібна до квітки - подихати «ароматом досита, кинути на дорозі: либонь хто-небудь підніме...». У кожному чоловіку підсвідомо дрімає впевненість, що це правда, що саме так і потрібно надходити: і безневинна, наївна Зиночка втоптана в бруд...

Я не думаю, що людям подобається, коли про їх говорять правду, показують самі засмічені, засалені куточки їхньої душі... Здається, що читаючою Росією не був ні зрозумілий, ні прийнятий ця розповідь. Психологи ніколи не були в пошані в народної маси. Але інтелектуали зрозуміли, що «життя підтверджує самі похмурі фантазії автора» (Горький). І я, виходячи навіть із мого сімнадцятилітнього досвіду, можу підтвердити це. Хтось із «сучасних великих» сказав, що людська душа - помийна яма життя... Це - так?! Так! Так...

Ми ж, люди, часто не бажаємо цього усвідомлювати, усіляко заперечуємо свою низькість, проте (на жаль - часто!) із захватом кидаємося в неї, ища захвату в пороці...

Глибини людської душі хвилювали російську літературу ще в XIX столітті, літературу - психологію. Пригадуються відразу Тютчев і Достоєвський з їхнім проникненням в «безодні». Достоєвський вивчав глибини душі людської, відшукуючи в них найстрашніше, на що хотілося б закрити очі, але що існує незалежно від нашої свідомості й бажань. У страшних образах Свидригайлова, Рогожина, навіть Раскольникова, по суті, не повинне бути нічого страшного - це звичайні люди... У них є голова, руки, ноги, але їхня психіка розкрита письменником-психологом і - «хаос ворушиться»...

У розумінні Ф. Тютчева безодня - увесь світ, весь всесвіт, включаючи людини з його прагненнями, бажаннями, потребами... «Немає перешкод меж їй і нами - От чому нам ніч (хаос!) страшна». Страшно заглянути в мир, у себе - страшно!!!

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить