Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Начебто передчуваючи свою трагічну долю, Марина Цветаева

Random Images

Лірика Марини Цветаевой

Геній Марини Цветаевой - у її силі й самобутності. У її творчості багато чого виходило за рамки звичних підвалин, широко визнаних літературних смаків. Те ж можна сказати й про особистість поетеси, ще в ранній юності поклявшейся собі зберегти вірність своїм почуттям, своїй справі поза залежністю від часу й обставин

Уже в перших цветаевских віршах була невідома раніше в російській жіночій поезії твердість, різкість поетів-чоловіків. Такий був характер не тільки ліричної героїні її віршів, але й самої Цветаевой. Традиційної жіночої слабості, изящности й легкості вірша вона протиставила твердість духу й силу майстри

Я знаю, що Венера - справа рук,

Ремісник - і знаю ремесло

Вірші були для Цветаевой майже єдиним засобом самовираження

Тому в її лірику така особлива довірчість, відкритість. Валерій Брюсов писав, що від її віршів буває іноді ніяково, начебто підглянув у замкову щілину. І дійсно, у віршах - вся її життя

По тобі тужить наша залу, -

Ти в тіні її видал ледь -

По тобі тужать ті слова,

Що в тіні тобі я не сказала

Незалежністю своєї творчості й усього свого життєвого поводження Марина Цветаева відстоювала право жінки мати сильний характер, відкидаючи устояний образ жіночності. Щастю бути улюбленої й любити вона віддавала перевагу щастю волі

Як права й ліва рука -

Твоя душа моїй душі близька

Ми смежени блаженно й тепло,

Як прав і ліве крило

Але вихор встає - і безодня пролягла

Від правого - до лівого крила!

При всій своїй гордині, “віроломності” Цветаева може віддаватися короткій миті любові

Мій! - і про які нагороди

Рай - коли в руках, у рота -

Життя розкрита радість

Привітатися з ранку!

Але в Марини Цветаевой була своя свята заповідь “Я и в передсмертній гикавці залишуся поетом!”, що поетеса була вірна все життя. Може бути, тому розлука стала одним з основних мотивів лірики Цветаевой. “Я не знаю жодного поета у світі, який би стільки писав про розлуку, як Цветаева. Вона вимагала достоїнства в любові й вимагала достоїнства при розставанні, гордо забиваючи свій жіночий крик усередину й лише іноді його не втримуючи”, - пише про неї Євгеній Евтушенко. От рядка з “Поеми Кінця”

Не довспомнивши, не допонявши,

Точно зі свята поведені...

- Наша вулиця! - Уже не наша... -

- Скільки разів по ній... - Уже не ми... -

- Завтра із заходу встане сонце!

- З Ієговою порве Давид!

Що ми робимо - Розстаємося

И хоча вона розцінювала часом розставання як “сверхъестественнейшую дичина”, як “звук, від якого вуха рвуться”, вона завжди залишалася вірна собі

Ніхто, у наших листах риючись,

Не зрозумів до глибини,

Як ми віроломні, тобто -

Як самі собі вірні

Марина Цветаева говорила, що “глибина страждання не може зрівнятися з порожнечею щастя”. Цієї глибини в її житті вистачило сповна. Її життєвий шлях був дуже непростий. Живучи в складний час, Марина Цветаева залишалася поетом, незважаючи на часто злиденне існування, побутові безладдя й трагічні події, що переслідували неї. Цветаева добре відчувала час, епоху, у яку їй довелось жити. Тому в її віршах таке внутрішнє напруження, надлам. Начебто передчуваючи свою трагічну долю, Марина Цветаева пише такі рядки

Христос і Бог! Я спрагу чуда

Тепер, зараз, на початку дня!

ПРО, дай мені вмерти, покуда

Все життя як книга для мене

Смерть “у сімнадцять років”, про яку просить лірична героїня Цветаевой, - це можливість уникнути багатьох майбутніх страждань

Що спереду! Яка невдача

У всім обман і, ах, на всім заборону! -

Так з милим дитинством я прощалася, плачучи,

У п'ятнадцять літ

Пророцтво своєї власної долі було не єдиним у творчості Марини Цветаевой. Головним пророцтвом поетеси стало її дуже часто цитируемое вірш

Моїм віршам, написаним так рано,

Що й не знала я, що я - поет,

ЩоСорвались, як бризи з фонтана,

Як іскри з ракет

ЩоВорвались, каті маленькі чорти,

У святилище, де сон і фіміам,

Моїм віршам про юність і смерть -

Нечитаним віршам! -

Розкиданим у пилу по магазинах

(Де їх ніхто на брав і не берет!),

Моїм віршам, як дорогоцінним винам,

Настане своя черга

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить