Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Таким чином, ми бачимо, що епістолярному жанру підвладно

Random Images

Епістолярний жанр у російській літературі (від А. С. Пушкіна й Ф. М. Достоєвського до В. Гроссману)

Звернемося до епістолярного жанру й розглянемо його особливості в контексті класичної літератури. Таких добутків не дуже багато, я хочу зупинитися на трьох “Роман у листах” А. С. Пушкіна, “Бедние люди” Ф. М. Достоєвського й “Життя й доля” В. Гроссмана. Як би не здавалося парадоксальним з'єднання цих трьох геніїв російської літератури, але їхні добутки об'єднані загальним жанром - особистою перепискою героїв. Тільки у В. Гроссмана показана однобічний зв'язок внаслідок Великої Вітчизняної війни

Особиста переписка героїв дає можливість письменникам відкрити самі потаєні ділянки душі, висловити таємні думки й заповітні мрії

У романі А. С. Пушкіна розповідається про зворушливу любов, але автор не обмежується тільки цією темою. Олександр Сергійович Пушкін міркує про роль жінки в суспільстві, вкладаючи у вуста героїні свої думки по цьому важливому питанню. Ліза пише своїй подрузі Сашку “Читання Ричардсона дало мені привід до міркувань. Яка жахлива різниця між ідеалами бабусь і онученя. Що є загального між Ловласом і Адольфом тим часом роль жінок не міняється”. Міркування героїв дозволяють Пушкіну висловлювати не тільки досить серйозні погляди на роль поміщиків у суспільстві, їхній борг перед селянами й державою, але й жартувати про столиці “Петербург прихожая, Москва дівоча, село ж наш кабінет. Чимала людина по необхідності проходить через передню й рідко заглядає в дівочу, а сидить у себе у своєму кабінеті.- Тим і я скінчу. Вийду у відставку, женюся й виїду у свою саратовскую село.- Звання поміщика є та ж служба. Займатися керуванням трьох тисяч душ, яких весь добробут залежить зовсім від нас, важливіше, ніж командувати взводом або переписувати дипломатичні депеші”. Тут явно голос героя зливається з авторським, Пушкін повністю підтримує позицію свого персонажа. Роман залишився незакінченим, але Пушкін вірний своєї традиції - намічена щаслива розв'язка. Дивне й прекрасне життя очікує люблячу Лізу й Володимира, вони молоді, закохані, їхні серця відкриті людям

Так же світлими й внутрішньо прекрасними з'являються перед нами герої Достоєвського Макар Девушкин і Варвара Доброселова. Їхнє життя не так безтурботне й легка, як хотілося б читачам. Бідність не дає героям повною мірою відчути радість буття, але вони знаходять “свої маленькі радості” у навколишнім їхньому житті. Задовольняючись малим, вони намагаються подарувати один одному приємні миті. Будь-який дріб'язок може викликати сльози вдячності й подяки. “Приходите до мене,- пише Варенька,- вам буде в нас весело ми будемо разом читати, будемо старе згадувати. Федора про свої богомольні мандрівки розповідати буде... Будьте шляхетною людиною, твердим у несчастиях; помнете, що бідність не пороть”.

Так, бувають обставини, які роблять із людини безсловесна тварина. В. Гроссман відбив у своєму романі “Життя й доля” чи не найстрашніший період історії - Велику Вітчизняну війну. Героїня роману - Софія Йосипівна “пише” своєрідний лист своєму синові, розповідаючи про жахи, пережитих мирними жителями на окупованої гітлерівцями території. Трагізм ситуації збільшується ще й тим, що цей лист ніколи не буде отримано адресатом, ніколи й не буде відправлено. У цих людей, що живуть у гетто, немає ніяких прав, навіть права на життя

Нелюди, що прийшли на їхню Батьківщину, зневажають людське достоїнство, принижують і ображають щохвилини “бранців”. Видумавши антилюдську расову теорію, гітлерівці знищують беззбройних людей старих, жінок, дітей

Гроссман з нещадною правдивістю описує стан людини в газовій камері в останні миті життя. Талант письменника дозволив без зайвої слізливості глянути в страшну особу фашизму, показати його звірину сутність

Цей роман - застереження нам, щоб не допустили повторення подібних звірств, відродження фашизму

Таким чином, ми бачимо, що епістолярному жанру підвладно весь опис любові й ненависті, міркування про борг і честь, показ найстрашніших періодів в історії людства. Форма ж листа, його довірчий тон не залишають сумнівів у правдивості оповідання - от причина того, що письменники використовують цей жанр у своїй творчості

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить