Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Це були питання про положення російського народу, придавленого гнітом

Random Images

Образи “Горя від розуму”

Успіх «Горя від розуму», що з'явився напередодні повстання декабристів, був надзвичайно великий. «Грому, шуму, замилуванню, цікавості кінця ні», - так охарактеризував сам Грибоєдов атмосферу дружньої уваги, любові й підтримки, якою оточили комедію і її автора передові російські люди двадцятих років.

За словами Пушкіна, комедії «зробила неописану дію й раптом поставила Грибоєдова поряд з першими нашими поетами». У світовій літературі не багато можна знайти добутків, які, подібно "Горю від розуму», у короткий строк здобули б настільки безсумнівну всенародну славу. При цьому сучасники повною мірою відчували соціально-політичну актуальність комедії, сприймаючи її як злободенний добуток нової літератури, що зароджувалася в Росії, що ставила своїм головним завданням розробку «власних багатств» (тобто матеріалу національної історії й сучасного російського життя) - і власними, оригінальними, не позиковими засобами. Сюжетну основу «Горя від розуму» склав драматичний конфлікт бурхливого зіткнення розумного, шляхетного й волелюбного героя з навколишньою його відсталим середовищем реакціонерів. Цей зображений Грибоєдовим конфлікт був життєво правдивий, історично достовірний. З юного років буваючи в колі передових російських людей, що вступили на шлях 6орьби з миром самодержавства кріпосництва, живучи інтересами цих людей, розділяючи їхні погляди й переконання, Грибоєдов мав можливість близько й повсякденно спостерігати найважливіше, характерне й хвилююче явище суспільного побуту свого часу - боротьбу двох мировоззрений, двох ідеологій, двох життєві укладів, двох поколінь.

Після Вітчизняної війни, у роки формування й підйому суспільно-політичного й загальнокультурного руху дворянських революціонерів-декабристів, боротьба нового - що народжується й розвивається - зі старим - віджилий і гальмуючий рух уперед - гостріше всього виражалася у формі саме такого відкритого зіткнення між молодими глашатаями "вільного життя» і войовничими охранителями старозавітних, реакційних порядків, яке зображено в «Горі від розуму». Сам Грибоєдов у широко відомому, постійно цитируемом листі до П. А. Катенину (січень 1825 року із граничною ясністю розкрив зміст і ідейний зміст драматичної колізії, покладеної в основу «Горя від розуму»: "...у моїй комедії 25 дурнів на одну розсудливу людину; і ця людина розуміє в противуречии із суспільством його навколишньої, його ніхто не розуміє, ніхто простити не хоче, навіщо він трошки вище інших».

І далі Грибоєдов показує, як планомірно й нестримно, усе більше й більше загострюючись, наростає «противуречие» Чацкого з фамусовским суспільством, як це суспільство віддає Чацкого анафемі, що носить характер політичного доносу, - Чацкого повідомляють у всеуслишанье баламутом, карбонарієм, людиною, що заміряється на «законний» державного й суспільного лада; як, нарешті, голос загальної ненависті поширює мерзенну плітку про божевілля Чацкого: "Спочатку він веселий, і це порок: "Жартувати й століття жартувати, як вас на це стане!" - Злегка перебирає чудності колишніх знайомих, що ж робити, коли немає в них благороднейшей помітної риси! Його глузування не уїдливі, покуда його не роздратувати, але все-таки: "Принизити рад, кольнути, заздрий! гордий і зол!" Не терпить підлості: "ах! боже мій, він карбонарій". Хтось зі злості видумав про нього, що він божевільний, ніхто не повірив і всі повторюють, голос загального недоброходства й до нього доходить, притім і нелюбов до нього тої дівчини, для якої єдино він з'явився в Москву, йому зовсім пояснюється, він їй і всім наплював в очі й був такий". Грибоєдов розповів у своїй комедії про тім: що відбулося в одному московському будинку протягом одного дня. Але яка широта в цій розповіді! У ній віє дух часу, дух історії. Грибоєдов як би розсунув стіни фамусовского будинку й показав все життя дворянського суспільства своєї епохи - із протиріччями, що роздирали це суспільство, кипінням страстей, ворожнечею поколінь, боротьбою ідей. У рамки драматичної картини зіткнення героя із середовищем Грибоєдов умістило величезну суспільно-історичну тему перелому, що позначився в житті, - тему рубежу двох епох - "століття нинішнього" і "століття минулого".

Звідси - незвичайне багатство ідейного змісту комедії. У тій або іншій формі й тією чи іншою мірою Грибоєдов торкнувся в «Горі від розуму» безлічі серьезнейших питань суспільного побуту, моралі й культури, які мали в декабристську епоху саме актуальне, саме злободенне значення. Це були питання про положення російського народу, придавленого гнітом кріпосництва, про подальші долі Росії, російський державності й російської культури, про волю й незалежність людської особистості, про суспільне покликання людини, про його патріотичний і громадянський обов'язок, про нове розуміння особистої й цивільної честі, про силу людського розуму й пізнання, про завдання, шляхи й засоби освіти й виховання. На всі ці питання відгукнувся геній Грибоєдова, і відгук цей був виконаний такої гарячої громадянсько-патріотичної пристрасті такого неприборканого обурення на зло й неправду, що комедія не могла не зробити найглибшого й разючого враження як у передових колах російського суспільства, так і в таборі реакціонерів.

Комедія з могутньою сатиричною силою викривала "вдачі» кріпосників. Грибоєдов поставив перед собою завдання зірвати з них маску зовнішньої благоліпності й благоприличия й представити їх на суд людської викритими від всіх і всіляких покривів, що прикрашають. Грибоєдов блискуче виконав цю дачу. Він запам'ятав в «Горі від розуму» целую галерею людських портретів, які в сукупності становлять щирий, нічим не прикрашений огидний вигляд кріпосницького суспільства з його паразитизмом і своєкорисливістю, чванством і лакействам, мракобіссям і моральним розтлінням.

Тут, у цьому суспільстві, діяли «знатні негідники» і мелкотравчатие негідники, страшенні шахраї й «лиховісні баби», ханжі й донощики, об'єднані, як круговою порукою, непримиренною ворожнечею до «вільного життя», до культури, до освіти, до найменшого прояву незалежної думки й вільного почуття. У цьому світі без тіні зніяковілості міняли кріпосних рабів на борзих собак, явним грабіжництвом добували багатства й почесті, "розливалися в бенкетах і в марнотратстві», а ученье вважала «чумою», злобливим і вогненебезпечним винаходом «окаянних вольтерьянцев». Люди цього жорстокого миру жили по завітах і преданьям «минулого століття» - «століття покірності й страху». «Мораль» їх була заснована на плазуванні перед сильними й на гнобленні й приниженні слабких

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить