Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Драматург розглядає такі питання, як положення

Random Images

Зміст назви п'єси А. Н. Островського «Гроза»


 
 
 Островського по праву можна назвати великим російським драматургом. У своїх добутках він уперше показав життя й побут купецького стану. У п'єсі “Гроза” письменник охарактеризував стан провінційного суспільства в Росії напередодні реформ. Драматург розглядає такі питання, як положення жінки в родині, сучасність “Домострою”, пробудження в людині почуття особистості й власного достоїнства, взаємини “старого”, що гнітять, і “молодого”, безмовного.
 Головна думка “Грози” полягає в тім, що сильна, обдарована й смілива людина із природними прагненнями й бажаннями не може щасливо жити в суспільстві, де панують “жорстокі вдачі”, де панує “Домострой”, де все засновано на страху, обмані й підпорядкуванні.
 Назва “Гроза” можна розглядати з декількох позицій. Гроза - це природне явище, а природа в композиції п'єси відіграє немаловажну роль. Так, вона доповнює дію, підкреслює основну думку, суть що відбувається. Наприклад, прекрасний нічний пейзаж відповідає побаченню Катерини й Бориса. Простори Волги підкреслюють мрії Катерини про волю, картина жорстокої природи відкривається при описі самогубства головної героїні. Потім природа сприяє розвитку дії, як би підштовхує події, стимулює розвиток і дозвіл конфлікту. Так, у сцені грози стихія спонукує Катерину до публічного каяття.
 Отже, назва “Гроза” підкреслює основну думку п'єси: почуття, що прокидається в людях, власного достоїнства; прагнення до волі й незалежності починає загрожувати існуванню старих порядків.
 Миру Кабанихи й Дикого приходить кінець, тому що в “темному царстві” з'явився “промінь світла” - Катерина - жінка, що не може миритися із гнітючою атмосферою, що панує в родині, з місті. Її протест виразився в любові до Бориса, у самовільному відході з життя. Катерина віддала перевагу смерті існуванню у світі, де їй всі “осоружно”. Вона- перша блискавка тої грози, що вибухне незабаром у суспільстві. Хмари над “старим” миром згущалися вже давно. Домострой втратив своє споконвічне значення. Кабаниха й Дикої використовують його ідеї лише для виправдання своєї тиранії й самодурства. Вони не змогли передати дітям щирої віри в непорушність своїх правил життя. Молодь живе за законами батьків доти, поки може домогтися компромісу шляхом обману. Коли ж гне стає нестерпним, коли обман рятує лише частково, тоді в людині починає просипатися протест, він розвивається й здатний вирватися в будь-яку мінуту назовні.
 Самогубство Катерини розбудило в Тихоні людини. Він побачив, що вихід зі сформованого положення завжди є, і він, самий безвладний із всіх персонажів, описаних Островським, всю життя беззаперечно підкорялося маменьке, обвинувачує її в смерті дружини на людях. Якщо вже Тихін здатний заявити про свій протест, то “темному царству” дійсно залишилося існувати недовго.
 Гроза також є й символом відновлення. У природі після грози повітря свіже й чистий. У суспільстві після грози, що почалася протестом Катерини, теж наступить відновлення: на зміну гнітючим і підпорядковуючим порядкам прийде, імовірно, суспільство волі й незалежності.
 Але гроза відбувається не тільки в природі, але й у душі Катерини. Вона зробила гріх і кається в ньому. У ній борються два почуття: страх перед Кабанихой і страх, що “смерть тебе раптом застане, як ти є, з усіма твоїми гріхами...” Зрештою, релігійність, острах возмез - дня за гріх беруть гору, і Катерина привселюдно зізнається у вчиненому гріху. Жоден з жителів Калинова не може зрозуміти неї: у цих людей ні, як у Катерини, багатого духовного миру й високих моральних цінностей; вони не випробовують каяттів совісті, адже їхня мораль - аби тільки всі “шите д% крите було”. Однак визнання не приносить Катерине полегшення. Поки вона вірить у любов Бориса, вона здатна жити. Але, зрозумівши, що Борис не краще Тихона, що вона все-таки одна в цьому світі, де їй всі “осоружне”, вона не знаходить іншого виходу, як кинутися у Волгу. Катерина переступила релігійний закон заради волі. Гроза й у її душі закінчується відновленням. Молода жінка повністю звільнилася від оковів калиновского миру й релігії.
 Таким чином, гроза, що відбувається в душі в головної героїні, переходить у грозу в самому суспільстві, і вся дія відбувається на тлі стихії.
 Використовуючи образ грози, Островський показав, що суспільство, що зжило себе, засноване на обмані, і старі порядки, що позбавляють людину можливості прояву найвищих почуттів, приречені на руйнування. Це так само природно, як очищення природи через грозу. Тим самим Островський виразив надію на те, що відновлення в суспільстві наступить як можна скоріше.

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить