Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Але мені все-таки здається, що пророцтво Блоку

Random Images

ПРОРОЦТВО ПОЕТА А. БЛОКУ

И чорна, земна кров

Обіцяє нам, роздмухуючи вени,

Всі руйнуючи рубежі,

Нечувані зміни,

Небачені заколоти...

А. Блок

Поети взагалі мають властивість угадувати майбутнє, не тільки своє особисте, але й цілої країни. Олександр Блок особливо відрізнявся цим дарунком. Але мені все-таки здається, що пророцтво Блоку треба розуміти як загальний висновок розсудливих чесних людей того часу. У жовтні 17-го року поет уже був зрілою людиною й міг здраво оцінювати ситуацію встране.

Відомо, що в ті часи чимало кликушествовали про кінець світу. Суспільство пригнічувало трагічний початок двадцятого століття: загибель перших аеропланів, кошмар катастрофи «Титаника», землетрусу, поява комет, революція 1905 року в Росії й т.д. Письменники складали жагучі мови про невідворотність фатальної розв'язки, поети оспівували смерть як рятування від страждань. Але не маючи великого таланта, з будь-яким самим багатим матеріалом не подолати. Блок був геній, йому вдалося зробити великий висновок із всіх потрясінь, які пройшли через його чуйну душу. Уже у вересні 1911 року він писав у поемі «Відплата»:

Що ж людина? - За ревінням стали,

У вогні, у пороховому димі,

Які вогненні далечіні

Відкрилися погляду твоєму?

У поемі також мова йде про спорудження в майбутньому Храму на крові. Блок, як бачить читач, пророкує людству страшне майбутнє, але, на відміну від крикливиць, він не проклинає своє століття, а лише позначає, через які випробування людям треба буде пройти. Говорячи про пророцтва Блоку тої пори, не можна забувати, що він був символіст, а поети-символісти вважали, що відбувається природний процес знищення цього «страшного миру».

На непроглядний жах життя

Відкрий скоріше, відкрий ока,

Поки велика гроза

Всі не сміла у твоїй вітчизні...

Дай гніву правому дозріти,

Готуй до роботи руки...

Не можеш - дай тузі й нудьзі

У тобі копатися й горіти...

Звідки в тонкому, інтелігентному й поетичному Блоці стільки твердості й безстрашності? Видимо, усе від віри символістів у справедливість і неминучість трагічного майбутнього Росії

Хочу відзначити також відомі вірші Блоку, що народилися під враженням картини Васнецова «Гамаюн». Тут поет представив шлях Росії крізь ярмо татар, голод, страти. І йому - «віщий правдою звучать Вуста, що заспівалися кров'ю».

Але шлях батьківщини Блок ніколи не відокремлював від свого власного: шлях Росії - це його шлях. У вигляді батьківщини багато чого для поета залишається загадкою. Але його завтрашній день він уважає й своїм завтрашнім удень.

Об Русь моя! Дружина моя! До болю

Нам ясний довгий шлях!

Наш шлях - стрілою татарської древньої волі

Простромив нам груди

Наш шлях - степовий, наш шлях - у тузі

Безбережної,

У твоїй тузі, про Русь! І навіть імли - нічний і закордонної -

Я не боюся

світова війна, ЩоПочалася, ще більше загострила почуття причетності до доль батьківщини, народу

Ідуть століття, шумить війна,

Встає заколот, горять села,

А ти все та ж, моя країна,

У вроді заплаканої й древньої, -

Доколе матері тужити?

Доколе шуліці кружляти?

Напевно, було б наївним думати, що А. Блок ні в чому не помилявся у своєму пророчому пориві. Головне, що він і у своїх оманах був дуже щирий. Наприклад, співробітничаючи з більшовиками, Блок пояснював це, як відомо, тим, що, бажаючи нового, треба приймати його в тім стані, через яке воно проходить у цей момент. Розвиваючи цю думку, Блок говорив: «Я політично безграмотний і не беруся судити про тактика угоди між інтелігенцією й більшовиками. Але по внутрішньому спонуканню це буде угода музичне

Все залежить від особистості, в інтелігенції звучить та ж музика, що й у більшовиків... Правда, більшовики не вимовляють слова «божа», вони більше чортихаються, але адже з пісні слова не викинеш». Отже, Олександр Блок геніально обчислив власну долю й долю Росії ще на початку шляху:

Я безумець! Мені в серце встромили

Червонувате вугілля пророка

Пушкінський «Пророк» явно допоміг прозрінню Блоку. Видимо, про пророчий дарунок Блоку буде ще багато суджень, але масштабність його поезії ні в кого не викликає сумнівів

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить