Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Це мрійниця дівчина, що шкодує про дитячі

Random Images

Сила характеру Катерини (по драмі Островського «Гроза»)


 
 Драма “Гроза”, написана в 1859 році, є вершиною творчості А. Н. Островського. Вона входить у цикл п'єс про “темне царство” самодурів.
 У той час Добролюбовим було поставлене питання: “Хто кине промінь світла в морок темного царства?” Відповідь на це питання був даний А. Н. Островським його новою п'єсою “Гроза”. Дві тенденції драматургії письменника - викриття й психологізм - дуже добре виявилися в цьому його добутку. “Гроза” - драма про долі молодого покоління. Автор створив п'єсу життя, героями якої стали звичайні люди: купці, їхньої дружини й дочки, міщани, чиновники.
 Образ Катерини, головної героїні п'єси, є самим яскравим. Добролюбов, докладно аналізуючи цей добуток, пише, що Катерина - “промінь світла в темному царстві”. Чому ж саме вона? Тому що тільки Катерина, слабка жінка, виступила із протестом, тільки про неї ми можемо говорити як про сильну натуру. Хоча, якщо розглядати вчинки Катерини поверхово, можна сказати зворотне. Це мрійниця дівчина, що шкодує про дитячі роки, коли вона жила, точно пташка на волі, з постійним відчуттям щастя, радості, і маменька в ній душі не сподівалася. Любила вона в церкву ходити й не підозрювала, яка її чекає життя.
 Але закінчилося дитинство. Вийшла Катерина заміж не по любові, потрапила в будинок Кабанових, із чого й починаються її страждання. Головна героїня драми - це птах, що посадили в клітку. Вона живе серед представників “темного царства”, але не може так жити. Уже в першій зустрічі із глядачами героїня виступає, може бути, не стільки проти Кабановой, скільки захищаючи себе. Але це вже перший крок. Тиха, скромна Катерина, від якої іноді не почуєш і слова, ще дитиною, чимсь скривджена вдома, спливла одна в човні по Волзі.
 У самому характері героїні були закладені цілісність і безстрашність. Вона сама знає це й говорить: “Така вуж я зародилася гаряча”. У розмові з Варварою Катерину не довідатися. Вона вимовляє незвичайні слова: “Отчого люди не літають?”, які здаються дивними й незрозумілими Варварі, але багато значать для розуміння характеру Катерини і її положення в кабановском будинку. Героїня хоче відчувати себе вільним птахом, що може змахнути крильми й полетіти, але, на жаль, вона позбавлена такої можливості. Цими словами молодої жінки А. Н. Островський показує, як важко їй переносити гнітючу неволю, деспотизм владної й жорстокої свекрухи (“Так зд4еь всі як з-під неволі”). Випадково, що вирвалися слова, героїні говорять про її заповітну мрію звільнитися із цієї темниці, де придушується й убивається будь-яке живе почуття.
 Але героїня щосили бореться проти “темного царства”, і саме ця її нездатність до кінця упокоритися з кабановским гнітом загострює вже що давно назрівав конфлікт. Пророчо звучать її слова, звернені до Варвари: “А вуж коли дуже мені тут опостинет, так не удержать мене ніякою силою. У вікно викинуся, у Волгу кинуся. Не хочу тут жити, так не стану, хоч ти мене ріж!”
 Всепоглинаюче почуття охопило Катерину, коли вона зустріла Бориса. Героїня здобуває перемогу над собою, у ній відкривається здатність глибоко й сильно любити, жертвуючи всім заради коханого, що говорить про її живу душу, про те, що не вмерли в кабановском світі щирі почуття Катерини. Вона вже не боїться любові, не боїться розмов: “Коли я для себе гріха не побоялася, чи побоюся я людського сорому?” Дівчина полюбила людину, у якому знайшла щось несхоже на навколишніх, але це було не так. Ми бачимо явний контраст між піднесеною, одухотвореною, безмежною любов'ю героїні й приземленим, обережним захопленням Бориса.
 Але навіть у такій важкій ситуації дівчина намагається бути вірної собі, своїм життєвим принципам, вона прагне придушити любов, що обіцяє так багато щастя й радості. Героїня благає чоловіка взяти її із собою, тому що передбачає те, що з нею може трапитися. Але Тихін байдужий до її благань. Катерина хоче дати клятву вірності, але й отут Тихін не розуміє її. Вона й далі намагається піти від неминучого. У момент першої зустрічі з Борисом Катерина коливається. “Навіщо ти прийшов, погубитель мій?” - говорить вона. Але з волі долі відбувається те, чого вона так боялася.
 Катерина не могла жити із гріхом, у четвертому акті п'єси ми бачимо її покаяння. І вигуки божевільної барині, удари грому, несподівана поява Бориса приводять вразливу героїню в небувале хвилювання, змушує її покаятися у вчиненому, тим більше, що Катерина все життя боялася вмерти “зі своїми гріхами” - не покаявшись. Але в цьому не тільки слабість, але й сила духу героїні, що не могла, подібно Варварі з Кудряшом, жити втіхами потаєної любові, не побоялася людського суду. Не удар грому вбив молоду жінку. Вона сама кидається у вир, сама вирішує свою долю, ища звільнення від нестерпних борошн такого життя. Вона вважає, що додому йти, що в могилу, навіть “у могилі краще”. Вона кінчає життя самогубством. Велика мужність потрібно для такого рішення, і недарма їй, мертвої, заздрить оставшийся “жити... так мучитися” Тихін. Своїм учинком Катерина довела свою правоту, моральну перемогу над “темним царством”.
 Катерина з'єднала в собі горду силу, незалежність, що Добролюбов розцінив як знак глибокого протесту проти зовнішніх, у тому числі соціальних умов життя. Катерина, що своєю щирістю, цілісністю й безоглядністю почуттів ворожа цьому миру, підточує “темне царство”. Слабка жінка змогла виступити проти нього й здобула перемогу.
 Героїня Островського - воістину промінь світла в “темному царстві”. У ній вражає вірність ідеалам, духовна чистота, моральна перевага над навколишніми. В образі Катерини письменник втілив кращі риси- вільнолюбство, незалежність, талановитість, поетичність, високої морально-етичної якості

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить