Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

«З тих пор як значуся по архівах, три награжденья одержав», - говорить

Random Images

ЧАЦКИЙ І ФАМУСОВСКОЕ СУСПІЛЬСТВО В КОМЕДІЇ «ГОРІ ВІД РОЗУМУ»

Комедія «Горі від розуму» була написана в 1824 році. У цьому добутку А. С. Грибоєдов відтворив правдиву картину російського життя першої чверті XIX століття: показав зміни, що відбулися в російському суспільстві після Вітчизняної війни 1812 року, відбив антикріпосницькі погляди декабристів. Автор сам дотримувався ідей декабризму, що підтверджує його комедія й створений у ній образ Чацкого.

Олександр Андрійович Чацкий показаний А. С. Грибоєдовим як передова людина «століття нинішнього». Він зло висміює пороки московського суспільства, характерним представником якого є Фамусов. Приїхавши в Москву, Чацкий відкриває для себе, що люди живуть за старими законами «матінки Катерини» і є затятими прихильниками існуючого режиму. Він категорично заперечує порядки, по яких живе вся Москва, і превосходно розуміє свою несумісність із цим миром, «століттям минулої». Він незалежний, має свою точку зору на все, що його оточує, а також, на відміну від фамусовского суспільства, негативно ставиться до кріпосного права, що калічить долі й душі людей. Через ці переконання його холодно й неприязно зустрічають у Москві, «цураються, як чужого».

Протягом усього дії комедії автор зіштовхує Чацкого з консервативними колами московського дворянства. Він показує явний контраст у поглядах Чацкого і його опонентів на службу, владу, «століття нинішній», «століття минулий», іноземців, освіта, народ, вдачі

Олександр Андрійович - розумна, серйозна, освічена людина («він славно пише, славно переводить», «він малий з головою»). Він нехтує низькопоклонство, облудність, удавання. Кожна репліка Фамусова, кожний його монолог, де він виступає захисником минулого, викликають гнів і лють у Чацкого. Розповідаючи про свій ідеал, втіленому в Максимі Петровичі (вельможі часу Катерини), що не бачив нічого соромного й ганебного в лестощах і низькопоклонстві, Фамусов переконує Чацкого вчитися на цьому прикладі. Це обурює Чацкого, тому що він прагне служити справі, а не особам: «Служити б рад, прислужуватися нудно».

У відповідь Фамусову й всьому його оточенню звучить жагучий монолог, у якому грибоедовский герой зіставляє «століття нинішній» і «століття минулий», намагається говорити конкретно й у той же час твердо відстоює свої життєві принципи

Епоха Катерини, що так по серцю Фамусову, в очах Чацкого є «століттям покірності й страху». Він затверджує, що тепер настали інші часи, коли немає бажаючих «смішити народ, відважно жертвувати потилицею», а причину пояснює наступної:

Хоч є мисливці поподличать скрізь,

Так нині сміх страшить і тримає сором у вузді;

Недарма дарують їх скупо государі

Приводячи приклади жорстокого обігу дворян із кріпаками, Олександр Андрійович протестує проти беззаконня, що панує в країні, засуджує поміщиків-кріпосників, один із яких обмінює своїх вірних слуг на «борзі три собак», а вони «у годинники вина й бійки й честь і життя його не раз рятували». А інший пан продає акторів свого театру, кріпаків «Амурів і Зефиров», поодинці через те, що «боржників не согласил до відстрочки».

Уже в цьому виявляється несумісність поглядів Чацкого з поглядами не тільки Фамусова, але й усього представленого в комедії московського дворянства. Для приклада можна взяти полковника Скалозуба, військового кар'єриста, «сузір'я маневрів і мазурки». Ця людина дурна, він «слова розумного не виговорила сроду», міркує тільки про «фрунте й ряди». А коли Фамусов запитує його про загальній знайомій, Скалозуб тупо заявляє:

Не знаю-з, винуватий;

Ми з нею не служили

Всі навколишні ставляться до нього з іронією. Так, наприклад, по визначенню дотепної Лізи, служниці Софії, Скалозуб - «і золотий мішок, і мітить у генерали».

Мрія цієї людини - стати генералом, що дуже можливо, тому що «вакансії саме відкриті»:

Те Старших виключать інших,

Інші, дивишся, перебиті

Молчалин, ще один типовий представник фамусовского суспільства, також ставить своєю метою кар'єру, йому властиве низькопоклонство. Він знає, коли потрібно підняти хустку, а коли погладити моську впливової баби. Прізвище Молчалина виправдується його поводженням. «От він навшпиньках і небагатий словами», - говорить про нього Чацкий. Поступливість і лагідність Молчалина, якими так захоплюється Софія, - лише маска, що служить для достиженияжизненной мети, а саме, - блискучої кар'єри, чинів, багатства. Вище щастя він бачить у тім, щоб «і награжденья брати й весело пожити». Для цього він вибрав самий вірний шлях: лестощі, догідництво. «Він дійде до ступенів відомих, адже нині люблять безсловесних», - презирливо кидає Чацкий. Мовчачи-Лин знає, як йому треба поводитися, і так визначає свою тактику:

По-перше, догоджати всім людям без изъятъя -

Господарку, Де доведется жити,

Начальникові, з ким буду я служити,

Слузі його, що чистить плаття,

Швейцарові, двірникові, для избежанья зла,

Собаці двірника, щоб ласкаво була

Низькопоклонство й догідництво вищестоящим - от життєвий принцип Молчалина, що вже приносить йому відомий успіх. «З тих пор як значуся по архівах, три награжденья одержав», - говорить він Чацкому, додаючи, що в нього є два таланти: «помірність і акуратність».

Внутрішній мир Чацкого, його погляди на життя вступають у протиріччя із суттю фамусовского суспільства. Ця людина не вписується в нього, тому не дивно, що його наприкінці комедії повідомляють божевільним. І перед тим, як піти, Чацкий говорить всьому «століттю минулий»:

З вогню той вийде непошкоджений,

Хто з вами день пробути встигне,

Подихає повітрям одним,

И в ньому розум уцелеет...

Головний герой залишає будинок Фамусова. У цьому суспільстві йому немає місця

Гончарів у статті «Мильон роздирань» так сказав про це: «Чацкий зломлено кількістю старої сили, нанеся їй у свою чергу смертельний удар якістю сили свіжої. Він вічний викривач неправди, що заховалася в прислів'я: «один у поле не воїн». Ні, воїн, якщо він Чацкий, і притім переможець, але передовий воїн, застрільник і - завжди жертва».

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить