Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Причому таке життя цілком улаштовує жителів цієї країни. Вони щасливі, що живуть

Random Images

СОЦІАЛЬНИЙ ПРОГНОЗ Е. ЗАМЯТІНА І РЕАЛЬНІСТЬ XX СТОЛІТТЯ (ПО РОМАНОВІ «МИ»)

Справжня література може бути

Тільки там, де неї роблять не

Виконавчі й благонадійні

А божевільні єретики

Е. Замятін

Євгеній Іванович Замятін став друкуватися з 1913 року, і із цього часу придбали популярність його повести «Повітове», «На куличках», «Остров'яни» і інші. Роман «Ми», написаний автором в 1921 році, побачив світло в Росії лише в 1988 році

Настільки довгий шлях добутку до свого читача пояснюється незвичайністю роману. Це антиутопія, у якій автор намагається створити картину майбутнього миру, початок якому закладали більшовики

Безумовно, письменник загострює проблему, акцентувати увагу читачів на серйозних питаннях: що несе людству відмова від демократії? Як позначиться в майбутньому формальне відношення до виборів, одноголосне схвалення постулатів правителя, відсутність у країні опозиції?

У всім цьому Замятін бачив небезпечні тенденції, які можуть привести людство до однодумності, життю в поліцейській державі, де неможливо буде розвиватися особистостям, а лише «роботам», щогодини яких буде розписаний і регламентований. Однаковість усіх, відмова від індивідуальностей несе серйозні наслідки. Коли всі думають однаково, ходять ладом на прогулянку, одягнені в уніформу й живуть в однотипних житлах, що просвічуються наскрізь,- що може бути страшнее й безглуздіше? На думку героя-оповідача роману «Ми»: «Звільнення? Изумительно: до чого в людській породі живучі злочинні інстинкти. Я свідомо говорю: «злочинні». Воля й злочин так само нерозлучний зв'язані між собою, як... швидкість і рух...»

В антиутопії «Ми» Замятін показав, як можна заорганізувати життя людини, перетворити його в слухняну машину, що буде виконувати будь-яку роботу, погоджуватися на різні безглуздості. Причому таке життя цілком улаштовує жителів цієї країни. Вони щасливі, що живуть у некому «ідеальному» співтоваристві, де немає необхідності мислити, щось вирішувати. Навіть вибори глави держави доведені до абсурду. Уже кілька років вибирають одного з одного, підтверджуючи повноваження «Благодійника».

Держава змогла зробити найстрашніше - убити в людях душу. Вони втратили її разом зі своїми іменами. Тепер лише номера відрізняють одного індивідуума від іншого

Своє відродження Д-503 сприймає як катастрофу й хворобу, коли лікар говорить йому: «Погано ваша справа! Очевидно, у вас утворилася душа».

На час Д-503 намагається вирватися з повсякденного кола, виявляється серед бунтарів. Але звичка жити по давно заведеному порядку виявляється сильніше любові, прихильностей, цікавості. Зрештою страх змін і звичка до слухняності перемагають було що відродилася, але ще не зміцнілу душу. Спокійніше жити як і раніше, без потрясінь, без думок про завтрашній день, взагалі ні про що не піклуючись. Знову всі добре: «Ніякого марення, ніяких безглуздих метафор, ніяких почуттів: тільки факти. Тому що я здоровий, я зовсім, абсолютно здоровий... з голови витяглися якусь скалку, у голові легко, порожньо...»

Яскраво й переконливо Замятін показав, як виникає конфлікт між людською особистістю й нелюдським суспільним укладом, конфлікт, що різко протиставляє антиутопію ідилічної, описової утопії

Добуток талановито й образно показало шлях людства до поліцейської держави, що існує не для людини, а для себе. Чи не так і в СРСР ішло будівництво «монстра» для себе, а не для людей? Саме тому роман Замятіна «Ми» не друкувався на батьківщині письменника довгі роки. У своєму добутку автор дуже переконливо показав, до чого можна прийти в результаті будівництва «щасливого майбутнього».

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить