Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Олеся не знає, що таке цивілізація, час у хащах

Random Images

МОЯ УЛЮБЛЕНА ПОВІСТЬ А. И. КУПРИНА «ОЛЕСЯ»

Тема любові - основна тема у творчості А. И. Куприна. Саме любов дає можливість реалізуватися найбільш таємним початкам людської особистості. Особливо дороги письменникові сильні натури, що вміють пожертвувати собою заради почуття. Але А. Куприн бачить, що людина в сучасному йому світі подрібнював, опошлився, заплутався в життєвих проблемах. Письменник мріє про особистість, що не піддана тлетворному впливу середовища, і втілює свою мрію в образі поліської чаклунки Олеси, героїні однойменної повести

Олеся не знає, що таке цивілізація, час у хащах Полісся як би зупинилося. Дівчина щиро вірить у перекази й змови, уважає, що її родина пов'язана з дияволом. Прийняті в суспільстві норми поводження абсолютно далекі їй, вона природна й романтична. Але не тільки екзотичність образа героїні й ситуації, описаної в повісті, привертають увагу письменника. Добуток стає спробою проаналізувати те вічне, що повинне лежати в основі будь-якого високого почуття

А. И. Куприн приділяє особливо пильну увагу тому, як розвивається в героях повести почуття. Прекрасний момент їхньої зустрічі, дивне наростання в їхніх серцях щирої прихильності. А. И. Куприн захоплюється чистотою їхньої близькості, але не робить цю романтичну любов безтурботної, приводить героїв до тяжких випробувань

Любов до Олесеві стає переломним моментом у житті Івана Тимофійовича, міського жителя. Властива йому спочатку зосередженість винятково на своєму світі поступово переборюється, потребою стає здійснення бажання «бути разом» з іншою людиною. Його почуття, імовірно, засновано на «неясних потягах», але дуже незабаром воно підкріплюється духовною близькістю. Куприн точно передає внутрішнє перетворення особистості героя, джерелом якого стає сама природа

Один з найважливіших феноменів любові для Куприна полягає в тому, що навіть передчуття щастя завжди затьмарено страхом втратити його. На шляху на щастя героїв коштують різниця в їхньому суспільному становищі й вихованні, слабість героя й трагічне пророкування Олеси. Спрага гармонійного союзу породжена глибокими переживаннями

На початку повести Іван Тимофійович здається м'яким, чуйним і щирим. Але Олеся відразу вловлює в ньому слабість, говорячи: «Доброта ваша не гарна, не серцева». І герой повести дійсно заподіює багато зла своєї коханої. Його каприз - причина того, що Олеся йде в церкву, хоча розуміє згубність цього вчинку. Млявість почуттів героя приносить щирій дівчині лихо. Але сам Іван Тимофійович швидко заспокоюється. У той момент, коли він розповідає про самому, здавалося б, що хвилює епізоді свого життя, він не випробовує провини й каяття, що говорить про порівняльну бідність його внутрішнього мира

Олеся - повна протилежність Іванові Тимофійовичу. У її образі Куприн втілює свої подання про ідеал жінки. Вона вбрала в себе закони, по яких живе природа, її душа не зіпсована цивілізацією. Письменник створює винятково романтичний образ «дочки лісів». Життя Олеси проходить изолированно від людей, а тому її не турбує те, чому присвячують своє життя багато сучасних людей: слава, багатство, влада, поголоска. Основними мотивами її вчинків стають емоції. Більш того - Олеся чаклунка, їй знайомі таємниці людської підсвідомості. Її щирість, відсутність фальші підкреслені й у її зовнішньому вигляді, і в жестах, рухах, посмішці

Любов Олеси стає найбільшим дарунком, що може дати життя героєві повести. У цій любові є й самовідданість і сміливість, з одного боку, і протиріччя, з іншої. Олеся споконвічно розуміє трагічність результату їхніх відносин, але готова подарувати себе коханому. Навіть залишаючи рідні місця, побита й збезчещена, Олеся не проклинає того, хто погубив її, а благословляє ті короткі мінути щастя, які вона випробувала

Справжній зміст любові письменник бачить у прагненні безкорисливо віддати своєму обранцеві всю повноту почуттів, на яку здатний любляча людина. Людина недосконала, але сила любові може, хоч ненадовго, повернути йому гостроту відчуттів і природність, які зберегли в собі лише люди, подібні Олесеві. Сила душі героїні повести здатна внести гармонію навіть у настільки суперечливі відносини, як ті, які описані в повісті. Любов - це презирство до страждань і навіть смерті. Жаль, але здатні на таке почуття лише вибрані

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить