Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

 
Печать

Головне для поетеси присвоєння - присвоєння

Random Images

Тема: - Художня своєрідність творчості Белли Ахмадулиной.




 Ахмадулина Белла Ахатовна - російська радянська поетеса й перекладачка, закінчила Літературний інститут М. Горького в 1960. Ахмадулина - майстер метафорично багатого вірша, переходів конкретно-почуттєвої образності у вигадливу гру алегорій, повсякденної мови - у високу архаїку, безпосередності визнання - у вишукану стилізацію. Ліричну героїню Б. Ахмадулиной характеризують зосередженість - іноді надмірна - на самовираженні й самоаналізі. Б. Ахмадулина - перекладач, що мистецьки передає дух оригіналу. Вона пише нариси, наполегливо вертаючись до доль А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова. Почесний член Американської академії мистецтв і літератури
 Тенденція до осмислення долі суспільства, долі особистості, вітчизняної культури, що співвідносяться з гуманістичними ідеалами християнства, знайшла вираження в нових добутках Б. Ахмадулиной. Вона прагне “підняти планку” поетичної культури, з'єднати у своїй творчості традиції допушкинской, класичної літератури й модернізму, наблизити сучасника до його власних язикових особливостей, спонукати мислити, дорожачи тань ний кожного слова. Стих поетеси нерідко нагадує одну величезну метафору, зміст якої “затемнений” , тому що містить у собі безліч інших змістів, відтінків, образів, зчеплених між собою примхливо, підкоряючись почуттю, що рухає автором, дотримуючись болісних спроб осягти й виразити сутність явищ адекватно, не спрощуючи й не спотворюючи. Б. Ахмадулина відмовляється від сюжету: тема й ідея не стільки “задаються”, скільки “відшукуються” у результаті розгортання поетичної емоції. Головне для поетеси присвоєння - присвоєння всього, що дорого, перед чим вона схиляється, що хвилює, мучить, піднімає. Присвоєння - значить любов, замилування, співпереживання, жаль, настільки повні й безоглядні, що без них Б. Ахмадулина не мислить саме себе. Привласнене - значить пропущене через душу, глибоко потрясшее, облите слізьми, що назавжди стало невід'ємною частиною внутрішнього миру
 Відкриваючи для себе кого-небудь, Б. Ахмадулина як би проживає його долю, входить у його художній мир так глибоко, що неминуче перетворить власну творчість. У поезії можна розподілити пушкінську, лермонтовскую, цветаевскую, пастернаковскую традиції
 Безроздільному всевладдю тиранії Б. Ахмадулина протиставляє міць людського духу, непереможну силу поетичного слова
 Оповідаючи про сучасність, Б Ахмадулина виступає як дбайливець “сірих” і вбогий, слабкий і беззахисних, як хоронитель морально-релігійних підвалин російського народу. З гіркотою пише вона про зіпсоване життя багатьох поколінь, про смутний, запущений вид рідної землі. Картина збідніння й розвалу, іронічна й сумна, відтворена у вірші “Так дружно весна починалася: всі други”.
 Свої надії на порятунок Росії поетеса зв'язує із твердженням релігійно-морального початку в душах людей з духовним відродженням суспільства. Як би ми не ставилися до релігійно пофарбованих добутків Б. Ахмадулиной, розглядаючи їх як алегорії або як безпосереднє вираження релігійно-морального почуття, не можна не відчути спрямованості до вищого, вічному, не всі вірші поетеси, створені останнім часом, по-справжньому вдалі: інші з них громіздко-тяжеловесни, штучні, але не можна не побажати привласнити ті добутки, у яких звучить справжня поезія зі своєю неповторною таємницею
 Її книги - “Струна” (1962), “Уроки музики” (1969), “Вірші” (1975), “Заметіль”(1977), Вірш “Пізньої весни користь-обнова” (1989)

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить