Как отучить ребенка от ночного кормления?

Кормить своего ребенка грудью это чудесно, но постепенно стоит начинать приучать его кушать в…

Как отучить ребенка грызть ногти

С проблемой изгрызаных под самые пальцы ногтей сталкиваются многие. У некоторых это проходит с…
 

загрузка...
 
Печать

Фамусов багато говорить щиро й бурхливо виражає свої

Random Images

Фамусов і Молчалин у комедії А. С.Грибоєдова «Горі від розуму» (1)

У комедії А. С.Грибоєдова «Горі від розуму» немає жодного блідого, слабкого образа. Навпаки, всі характери різко обкреслені, у кожного героя, навіть самого другорядного, - свій незабутній вигляд.

Фамусов і Молчалин у ряді персонажів займають одне із центральних місць. Фамусов - єдиний герой, що може встати із Чацким нарівні. Наскільки Чацкий протистоїть московському миру, настільки Фамусов залежимо від нього. Герої перебувають на різних полюсах, і ці полюси створюють напруга, конфлікт. Роль Молчалина теж порівнянна з роллю головного героя. Як і Чацкий, Молчалин - учасник і любовного, і суспільно-політичного конфлікту. Він не тільки гідний учень Фамусова, але й суперник Чацкого в любові до Софії.

Розходження між Фамусовим і Молчалиним є зовнішніми, поверхневими. Павло Опанасович - у літах, а Олексій Степанович молодий. Фамусов - начальник, а Молчалин його підлеглий. Павло Опанасович - один з визнаних стовпів московського суспільства. Його службове становище досить високо: він «керуючий у казенному місці». Саме від нього залежать матеріальний добробут і успіх великої кількості людей: розподіл чинів і нагород, «протекції» молодим і пенсії старим. Молчалин поки виконує чи ледве не роль прислуги при московських «тузах»: носить собачку Хлестовой, очищає від крейди сукно на гральних столах. Фамусов - столичний житель, дворянин, а Молчалин - тверской провінціал. Фамусов любить дочка, а його секретар відіграє роль закоханого. Фамусов багато говорить щиро й бурхливо виражає свої почуття. У нього «мовець» прізвище, утворена від латинського «fama» - поголоска. І в Молчалина прізвище «говорить» сама за себе. Він, обертаючись у вищих шарах суспільства, по більшій частині мовчить. Однак так буде, швидше за все, до пори до часу. Адже Молчалин - «двійник» Фамусова.

У героїв існує внутрішня, глибинна подібність. У них, незважаючи на більшу різницю у віці й суспільному становищі, однаковий світогляд, їхні життєві принципи й ідеали збігаються.

Фамусов - консерватор. Він не приймає нічого нового. Герой вороже ставиться до тих, хто не розділяє його переконань. Ідеал Фамусова - минуле, коли все було «не те, що нині». Павло Опанасович - переконаний захисник моралі «століття минулого». На його думку, жити правильно - значить надходити у всім так, «як робили батьки», учитися «на старших дивлячись». Світогляд Молчалина теж украй консервативно; герой неухильно треба батьківському завіту: «догоджати всім людям без изъятья». Для фамусовского секретаря «святими» є тільки «думки чужі». Він, як і Фамусов, уважає залежність «від інших» основним законом життя. Тверской провінціал швидко засвоїв, що треба мати «заступників», навіть якщо доводиться цілком залежати від їхньої волі. Для Фамусова прикладом є «тямущий» Максим Петрович, що готовий стати блазнем, щоб розважити важлива особа. Про нього він говорить із гордістю й заздрістю: «Упав він боляче - устав здорово». Олексій Степанович ризикує в результаті таємного «роману» втратити розташування заступника, але відмовитися від «догоди» дочки «такої людини» він не в змозі.

Молчалин - типовий «середній» людина: і по здатностях, і по розуму, і по життєвим цілям. Фамусов теж недалекий, посередній чиновник. Але в них є загальний «талант» - уміння пристосуватися до обставин, до «потрібного» людям. Вони органічно вписуються в московське суспільство. Головний шлях до благ для них - служба. Щира мета діяльності - зробити кар'єру, «досягти ступенів відомих». Фамусов не бачить нічого негожого у відвертій зневазі службовими обов'язками:
А в мене, що справа, що не справа,
Звичай мій такий:
Підписано, так із плечей геть.

Відношення Молчалина до служби збігається з фамусовским: він хотів би «і награжденья брати, і весело пожити». Як тільки Молчалин «злетить», те, безсумнівно, повторить шлях Фамусова. Як і заступник, він буде зловживати службовим становищем. Для Павла Опанасовича це вже стало «золотим» правилом:
Як станеш представляти до крестишку чи, до містечка,
Ну як не порадеть рідному чоловічкові!..

Суспільна думка для Молчалина, як і для Фамусова, свято. Деякі його висловлення («Ах! злі мови страшнее пістолета», «У мої лета не повинне сміти своє судження мати») нагадують фамусовское: «ах, боже мій! Що стане говорити княгиня Марья Алексевна!»

Молчалин і Фамусов живуть за законами неправди, лицемірства, підлесливості. Вони здатні на низькість. Обоє героя одночасно проявляють «відомий» інтерес до служниці Лізі. На думку Фамусова, такі пороки людей, як розпуста, пияцтво, догідництво, фальш - не представляють небезпеки. Наприклад Павло Опанасович щиро дивується:
Ну от! велике лихо,
Що вип'є зайвого чоловік!

А свої загравання з Лізою й особливо тісні відносини з лікаркою, що по його «розрахунку» повинна народити, уважає природними для московського з. Молчалин - тінь Фамусова. Він теж веде гру й діє по традиціях і правилам, прийнятим у фамусовском суспільстві. Тому розрив Павла Опанасовича з «секретарем» швидше за все виявиться тимчасовим. Саме ця думка звучить у заключних словах Чацкого:
Ви помиритеся з ним, по размишленьи зрілому

Молчалин зможе відповідати ідеалу нареченого для московських панянок:
Чоловік-Хлопчик, чоловік-слуга, з жениних пажів -
Високий ідеал московських всіх чоловіків...

Молчалин - це «маленький Фамусов», герої втілюють один соціальний і моральний тип, тип пристосованців, «ділових» людей

Поделись с другими:

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить